Справа № 621/1451/25
провадження № 1-кп/632/161/25
Іменем України
25 листопада 2025 року м. Златопіль
Златопільский міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), потерпілої - ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 від 18 серпня 2025 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025226310000033 від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, -
У Златопільському міськрайонному суді Харківської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025226310000033 від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не проведено, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 , може переховуватись від суду, оскільки розуміючи тяжкість кримінального покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України може залишити місце свого мешкання, у тому числі шляхом виїзду за межі району, області, враховуючи, відсутність стійких соціальних зв'язків. Також прокурор зазначив, що існує наявність ризику впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків, які є близькими для нього особами, зокрема шляхом психологічного тиску. Виклад обставин щодо існування ризику - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор не навів, зазначивши, що наразі такий ризик відсутній. На думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат під час судового засідання проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому, сторона захисту зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховувався від суду, не здійснював незаконний вплив на свідків та потерпілих та немає на меті здійснювати вплив на останніх у цьому кримінальному провадженні. Тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для обрання такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою. Також, сторона захисту, зазначила, що потерпіла вибачила сина та не бажає продовження йому найсуворішого запобіжного заходу, до того ж бабусю обвинуваченого було прооперовано та на теперішній час, вона потребує догляду, який може здійснювати онук- ОСОБА_4 . Тому, застосування такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, буде цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню можливих ризиків і співрозмірним вчиненому ним кримінальному правопорушенню.
Потерпіла ОСОБА_6 прохала обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що останній є її рідним сином, вона його пробачила, немає до нього жодних претензій.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов'язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обвинуваченому ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, за вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення, якого санкцією статті передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 25 березня 2025 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком застосування до 21 травня 2025 року, який ухвалою Зміївського районного суду Харківської області продовжено до 19 липня 2025 року включно. У подальшому ухвалами Златопільського міськрайонного суду Харківської області запобіжний захід було неодноразово продовжено, востаннє - до 28 листопада 2025 року, включно.
Підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали зокрема достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від слідства та суду, можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, у цьому ж кримінальному провадженні.
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
Отже, на даній стадії судового провадження суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Отже, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.
Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується: тяжкістю можливого призначення покарання (оскільки реальна загроза покарання у вигляді позбавлення волі може спонукати людину, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності); відсутністю стабільних міцних соціальних зав'язків і осіб, у тому числі за місцем проживання, де обвинувачений проживав до обрання йому запобіжного заходу самостійно та не здійснював піклування за будь-якою особою, що у сукупності свідчить про неможливість забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання останнім процесуальних обов'язків. При цьому, суд також приймає до уваги, що обвинувачений до взяття під варту у зареєстрованому шлюбі не перебував, офіційно ніде не працював, доказів, що обвинувачений має неповнолітніх дітей та батьків на утриманні суду не надано.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє дотепер.
Суд акцентує увагу, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою, зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Також, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, обвинувачений може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, а відтак альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
Суд вважає, що характер обставин учинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 125 КК України, їх ступінь тяжкості, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного тяжкого злочину проти життя і здоров'я особи, який посягає, на найвищу соціальну цінність держави, свідчать про підвищений рівень суспільної небезпечності вчиненого. Відтак, сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, тому наявний ризик не
втратив своєї актуальності та продовжує існувати. Крім того, існує реальна ймовірність того, що, усвідомлюючи суворість можливого кримінального покарання, обвинувачений може вдатися до втечі та переховуватися від суду. З огляду на це, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є явно обґрунтованим.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
За таких обставин суд, з урахуванням того, що дане кримінальне провадження перебуває у стадії судового провадження, доходить висновку, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків та потерпілу ОСОБА_7 , які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для них аспекті, є реальним, враховуючи, що свідок ОСОБА_8 та потерпіла є близькими особами обвинуваченого.
Аналізуючи викладене, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, суд вважає встановленим наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; можливість незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, допит яких не проведено судом.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, а також беручи до уваги конкретні обставини їх спричинення, зокрема заподіяння їх власній матері, на думку суду у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів суспільства і потерпілого.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій існують об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, що, своєю чергою, може призвести до порушення розумних строків судового розгляду, а також унеможливити належне дотримання сторонами їхніх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин посилання сторони захисту на недоведеність існування ризиків суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, у тому числі ризику втечі від суду, об'єктивно вбачається з відомостей, наявних у кримінальному провадженні.
Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відомості, що стосуються особи обвинуваченого, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість тримання обвинуваченого під вартою, вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Суд вважає, що обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не встановлено, а тому клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Суд не ігнорує аргументи, наведені стороною захисту. Проте, посилання захисника обвинуваченого на необхідність догляду за бабусею не спростовує та не зменшує існуючих ризиків. Запобігти зазначеним ризикам у цьому випадку можливо лише шляхом застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою. Факт того, що потерпіла, яка є матір'ю обвинуваченого, пробачила його, не може розцінюватися як обставина, що виключає ризик можливого незаконного впливу на неї з метою схилити до зміни показів. Відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу є неефективним, оскільки не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та не відповідатиме завданням кримінального провадження, визначеним у ст. 2 КПК України.
Отже, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та їхні доводи не можна визнати такими, що ставлять під сумнів наведені вище висновки суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне на даний час не визначати розмір застави обвинуваченому, оскільки йому зокрема висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням насильства - спричиненням тяжких тілесних ушкоджень власній матері.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176 - 178, 193, 194, 197, 369 - 372 КПК, -
Клопотання прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 від 18 серпня 2025 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, до 23 січня 2026 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для негайного вручення обвинуваченому та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, що перебуває під вартою протягом того-ж строку, з моменту отримання копії ухвали.
Суддя:ОСОБА_1