Суддя Маркосян М. В.
Справа № 644/8118/25
Провадження № 2/644/4412/25
27.11.2025
ЗАОЧНЕ Рішення
Іменем України
27 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі
головуючої судді - Маркосян М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Скорик Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203752622401 від 10.01.2018 року в сумі 26750,55 грн, посилаючись на те, що між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2203752622401 у відповідності до якого відповідач отримав кредитні із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами., які повинен був повернути у встановлений судом строк.
Також, 15 грудня 2021р. згідно умов Договору факторингу № 15/12/21, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2203752622401 від10.01.2018 року на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до Відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 26309,76 грн., із яких: · Заборгованість по тілу кредиту: 10716,11 грн., заборгованість по відсотках: 2849,67 грн. , заборгованість по комісії: 12743,98 грн. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг відповідача за кредитним договором, № S-00020500 від 01.02.2022 року, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, становить - 7650,00 грн., зазначена сума складається з наступного: 2000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 5650,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 01.02.2022 по 25.05.2022 року. Просить стягнути цю суму в судовому порядку, а також стягнути інфляційні втрати у розмірі 379,14 грн. та 3% річних у розмірі 61,65 грн., також розподілити судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 10.09.2025 було відкрито провадження у справі у спрощеному позовному провадженні.
У судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому одночасно в позові зазначає, що просить розглянути справу за відсутності представника позивача.
В судове засідання, призначені на 16.10.2025, 27.11.2025 відповідач не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення повісток. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подавав.
Відтак, суд постановив 27.11.2025 проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України. У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини спірних правовідносин.
10.01.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203752622401, відповідно до умов якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі.
За зазначеним договором, копію якого позивач надав у якості доказу у справу банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту 25199,53 гривень, цільове призначення: на споживчі потреби, дата повернення кредиту - 09.01.2021 року, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 3,9% від суми кредиту; процента ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у розмірі: 9%.
Згідно даних АТ «Банк Кредит Дніпро» відповідачу було надано кредитні кошти за програмою «Кредит готівкою Стандарт зі страховкою» і відповідачем було частково погашено кредит.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від «15» грудня 2021 р. позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2203752622401 від 10.01.2018 в загальній сумі 26309,76 грн.
Як убачається з проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2203752622401 від 10.01.2018, становить - 26309,76 гривень, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10716,11 гривень; простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 10716,11 гривень; простроченої заборгованості по комісії в розмірі 12743,98 гривень.
Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правилами статті 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.
Позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором № 2203752622401 від 10.01.2018, у частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10716,11 гривень та простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 2849,67 гривень
Відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості.
Згідно з вимогами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Цикл Фінанс» від АТ «Банк Кредит Дніпро» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року.
Правилами ст. 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, позивач належними, достовірними доказами довів набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеним відповідачем., а отже доведена сума позовних вимог підлягає стягненню саме на користь позивача.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 12743,98 гривень, то суд зазначає наступне.
Станом на 10.01.2018, на момент укладення кредитного договору, ані Закон України «Про захист прав споживачів) , ані Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ не передбачали заборон на встановлення щомісячних комісій у кредитній угоді.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 1 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кредитний договір № 2203752622401 від 10.01.2018 передбачає певний графік оплати комісій в певній відсотковій ставці, при цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення розділу 9 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, в якій суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21).
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
З огляду на вказане вище, положення кредитного договору №2203752622401 від 10.01.2018 року про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування» та стягненню не підлягають.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 12743,98 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 379,14 грн. та 3% річних у розмірі 61,65 грн.
Суд зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем виходячи із суми кредиту (тіла кредиту), без врахування відсотків та заявлених комісій, за період у період з 15.12.2021 року по 23.02.2022, коли таке нарахування та стягнення було можливим, тож вимога стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 379,14 грн. та 3% річних у розмірі 61,65 грн. підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, суд виходить з наступного.
За положеннями частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги №43453613 від 02.01.2025, додаткову угоду до нього, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги № 2203752622401 від 25.08.2025 р., в якому вказані надані послуги та кількість витрачених годин. Так, на правовий аналіз обставин справи представник позивача витратила 0,5 години на суму 500,00 грн., на підготовку позову - 2 години на суму 2000 грн., на формування додатків до позову - 1 годину на суму 500,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд вважає, що розмір витрат на «правовий аналіз обставин справи» не є обґрунтованими, оскільки справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами для позивача, який укладає договори факторингу в Банками є звичайними, не потребують особливих консультацій або тривалих ознайомлень з матеріалами, що складаються з кредитних договорів та підготовлених позивачем розрахунків заборгованості, тому ці послуги не є прямо пов'язаними з судовим провадженням у цій справі та не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх витрат позивача на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов'язаний зі складанням позовної заяви з додатками в сумі 2500,00 грн. обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям та підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимога.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2203752622401 від 10.01.2018 у розмірі 13565,78 грн., інфляційні втрати за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 в розмірі 379,14 грн., 3% річних за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 в розмірі 61,65 грн., а всього 14006,57 грн.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витрати в розмірі 2577,37 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Індустріальним районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8 ЄДРПОУ 43453613),
відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 27.11.2025 р.
Суддя Марина МАРКОСЯН