Справа № 643/18908/25
Провадження № 1-кп/643/1134/25
27.11.2025
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 22022220000002442 від 19.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110 КК України,
28 жовтня 2025 року до Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022220000002442 від 19.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.10.2025 для розгляду зазначеного кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про направлення обвинувального акту для визначення підсудності до Харківського апеляційного суду, оскільки у відповідно до практики Верховного Суду дане кримінальне провадження не підсудне Салтівському районному суду міста Харкова.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у вирішенні клопотання прокурора про направлення обвинувального акту для визначення підсудності поклалася на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового розгляду щодо визначення територіальної підсудності даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Одним із завдань, які має вирішити суд у підготовчому судовому засіданні, є визначення підсудності йому даного кримінального провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності.
За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Місце вчинення кримінального правопорушення - це певна територія, на якій вчинюється передбачене КК України суспільно небезпечне діяння.
В обвинувальному акті зазначено, що у ОСОБА_5 , будучи уродженцем м. Харкова та мешканцем м. Харкова, де він був зареєстрований і проживав в будинку АДРЕСА_1 до виїзду в російську федерацію у березні-квітні 2014 року, усвідомлюючи, що він є громадянином України, але, перебуваючи під інтелектуальним впливом виховання часів радянського союзу в дусі комуністичних ідей та імперської ідеології, не маючи патріотичних проукраїнських переконань, вчинив ряд кримінальних правопорушень-злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також проти основ національної безпеки України
Надалі, ОСОБА_5 , дотримуючись своїх антиукраїнських поглядів навіть після сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України підтримуваних рф, та, не бажаючи стати на захист національних інтересів, національної безпеки, забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, враховуючи агресивну війну, яку росія розв'язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людяності, маючи злочинну ціль продовжити свою протиправну діяльність, направлених на вчинення умисних дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Втілюючи в життя задумане, він, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці за межами підконтрольної Україні території, будучи громадянином України, діючи умисно, керуючись ідеологічними мотивами для підтримки терористичних організацій «ДНР»/«ЛНР» та держави-агресора на шкоду державним інтересам України, з метою нав'язати іншим особам думку щодо неприйняття очевидного факту розв'язаної військово-політичним керівництвом «рф» агресивної війни проти України та окупації частини її територій, не дивлячись на те, що цей факт встановлено та визнано на рівні держави та міжнародною спільнотою, у відеохостингу «YouTube» у всесвітній мережі Інтернет на відеозаписі з назвою (російською мовою): «Ответ сопредседателя ХДС ОСОБА_6 » від 24.06.2018» - відео за посиланням «https:\\www.youtube.com\watch?v=6PE2Y49MRRU» від 24.06.2018 з коментарем (російською мовою) - надав інтерв'ю ютуб каналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
При цьому, ОСОБА_5 , переслідуючи принизливу мету прислужити та догодити державі-агресору та її представникам, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і бажав діяти саме таким чином.
У даному інтерв'ю ютуб каналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з назвою (російською мовою): «Ответ сопредседателя ХДС ОСОБА_6 » від 24.06.2018» у відеохостингу «YouTube» у всесвітній мережі Інтернет ОСОБА_5 використав наступні цитати та висловлювання (російською мовою), які визначають форми злочину: «...переходите на сторону войск ДНР та ЛНР и мьі вместе с вами освободим нашу Украину от єтой сволочи и будем строить нормальную жизнь какая у нас бьіла до 91 года» - відео за посиланням «https:\\www.youtube.com\watch?v=6PE2Y49MRRU» від 24.06.2018 з коментарем (російською мовою).
В результаті ОСОБА_5 у своїх висловлюваннях у зазначений вище період використав зазначені висловлювання, виражені у вигляді закликів до зміни меж території та державного кордону України, які визначають форми скоєного злочину, безпосереднім об'єктом якого є відносини щодо забезпечення територіальної цілісності і недоторканності України в межах встановлених кордонів.
Вказані підсумки підтверджено висновком експертів Сумського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи за МСЕ-19/119-24/3262-ЛД від 04.04.2024.
Разом з цим, згідно висновку Харківського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за результатами проведення судової портретної експертизи за №СЕ-19/121 -24/10092-ФП від 17.04.2024 зображення особи чоловічої статті, що зафіксована на кадрах відеофонограми з файлу: «Заказ наше героя.mр4». а також зображення особи на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовані на фото з файлів: « ОСОБА_5 .ірg.ірg». « ОСОБА_5 .рng» - належать одній і тій особі.
Отже, відповідно до фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, місце вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110 КК України, не встановлено досудовим розслідуванням.
Дослідивши зазначений в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, суд вбачає, що встановити місце вчинення кримінального правопорушення орган досудового розслідування не зміг, тому кримінальне провадження повинно здійснюватися судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Верховним Судом у постанові по справі №761/11819/2022 від 14.07.2022 визначено поняття «місце закінчення досудового розслідування».
Відповідно до положень ч. 2 ст. 283 КПК, якими визначаються загальні положення закінчення досудового розслідування, прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, як вбачається зі змісту наведеної норми, певну форму закінчення досудового розслідування законодавець пов'язує з дією, яку зобов'язаний вчинити саме прокурор, а тому місцем закінчення досудового розслідування слід вважати місце вчинення прокурором відповідної дії.
З наведеного слідує, що поняття «місце знаходження органу досудового розслідування» та «місце закінчення досудового розслідування» не є тотожними.
Отже, з врахуванням викладеної правової позиції місцем закінчення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню є місце затвердження прокурором обвинувального акту: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, що територіально не відноситься до юрисдикції Салтівського районного суду міста Харкова.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.
А відтак, всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду, мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Інтерпретація суті поняття «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом у рішенні в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 та полягає у наступному: «п. 23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». 25. У п.п. 107-109 рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
У п. 64 рішення у справі «Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини» від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений «судом, встановленим законом». Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невідємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. «Закон», у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів. Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» у розумінні статті 6 § 1.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Визначення місця вчинення злочину не може вважатися формальним, оскільки прямо впливає на визначення суду, який уповноважений законодавчо розглядати те чи інше кримінальне провадження.
Отже, з огляду на викладене та, керуючись вимогами ст. 32 КПК України, у підготовчому судовому засіданні встановлена непідсудність даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Таким чином, враховуючи, що місце вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , під час досудового розслідування не встановлено, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області, а обвинувальний акт затверджено прокурором Харківської обласної прокуратури, який перебуває не в межах територіальної юрисдикції Салтівського районного суду міста Харкова, у зв'язку з чим вказане кримінальне провадження непідсудне Салтівському районному суду міста Харкова, суд, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 314 КПК України, доходить висновку про необхідність направлення обвинувального акту до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності обвинувального акту.
Враховуючи наведене та, керуючись ст. 32, 34, 314, 369, 372 КПК України, -
Направити обвинувальний акт з додатками стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110 КК України, до Харківського апеляційного суду для визначення підсудності кримінального провадження № 22022220000002442 від 19.07.2022.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1