Справа № 953/4781/25
н/п 2-с/953/168/25
"27" листопада 2025 р. м.Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 953/4781/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
26 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2025 року по справі № 953/4781/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
В обґрунтування заяви посилається на те, що на підставі судового наказу з нього стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 по 30.04.2025 у розмірі 1001,76 грн. Заявник не погоджується з вказаними вимогами стягувача, посилаючись на те, що він не є споживачем послуг, які надає стягувач. Вказав, що стягувач не надав жодних доказів на підтвердження того, що між ним та ТОВ «Газорозподільні мережі України» був укладений договір про надання послуг з розподілу природного газу, зокрема відсутня підписана боржником заява-приєднання до публічного договору. На переконання боржника, спірні правовідносини повинні бути предметом розгляду у порядку позовного провадження, оскільки між сторонами існує спір про право.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2025 року Київський районний суд м. Харкова за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» видав судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 по 30.04.2025 у розмірі 1001,76 грн та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п 'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як слідує зі змісту заяви про скасування судового наказу, боржник дізнався про існування судового наказу Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2025 року лише 17 листопада 2025 року. Із заявою про скасування судового наказу боржник звернувся до суду 26 листопада 2025 року, тобто у строки встановлені ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржником дотримані.
Подана боржником заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ст.170 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відтак, проаналізувавши доводи боржника, матеріали справи та вимоги закону, приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає задоволенню, оскільки між сторонами існує спір про право.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в такому порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує суд перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що боржник заперечує проти вимог стягувача, на час розгляду даної заяви відсутні підстави для її повернення, вважаю, що заява є обґрунтованою та містить достатні підстави для скасування судового наказу, а тому виданий 04 червня 2025 року Київським районним судом м. Харкова судовий наказ у справі № 953/4781/25 підлягає скасуванню.
Розглядаючи питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь боржника витрат зі сплати судового збору в сумі 151,40 грн, суд виходить з такого.
Положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат при подачі заяви про скасування судового наказу. Частина друга вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.
Крім того, норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, у тому числі за рахунок стягувача.
Суд зазначає, що в разі скасування судового наказу, стягувач має право звернутись до суду з позовом про стягнення з боржника відповідних витрат, а тому при скасуванні судового наказу розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, заява боржника у вказаній частині задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-171 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 953/4781/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу - задовольнити.
Скасувати судовий наказ, виданий Київським районним судом м. Харкова 04 червня 2025 року у справі № 953/4781/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.08.2023 по 30.04.2025 у розмірі 1001,76 грн та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя С.В. Демченко