Справа № 639/3765/25
Провадження № 2/639/1464/25
(заочне)
27 листопада 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/3765/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
03 червня 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Щербакової Анни Олександрівни, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, відповідно до якої просила суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 151 435,38 грн.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом, щомісяця, до повноліття дитини, розпочавши стягнення з 30 березня 2021 року.
Виконавчий лист перебуває в провадженні Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 68767672.
Представник позивача зазначає, що з березня 2021 року ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не виплачує аліменти по теперішній час.
Згідно виконавчого листа № 389/831/21, виданого Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області, заборгованість по аліментам станом на 31 березня 2025 року перед стягувачем складає - 145 544,24 грн. Розмір пені за прострочення сплати аліментів складає 151 435,38 грн.
Станом на день подання даної позовної заяви залишок боргу в розмірі 145 544,24 грн. відповідачем не погашено.
Відповідачем аліменти не виплачуються, строки виконання своїх батьківських зобов'язань по утриманню дитини порушуються.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення до суду з вищезазначеною позовною заявою.
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 20 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів. Призначено судове засідання.
12 серпня 2025 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просила суд стягнути стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 159 785,80 грн.
Позивач та її представник ОСОБА_4 , яка діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 05.08.2024 № б/н, в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані стороною позивача та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
В позовній заяві зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільку доньку ОСОБА_5 . Рішенням суду було стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання спільної дитини сторін. Однак, відповідач аліменти не сплачує та має заборгованість по сплаті аліментів.
Судом було встановлено, від шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджеється свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, заочним рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом, щомісяця, до повноліття дитини, розпочавши стягнення з 30 березня 2021 року та стягнуто судові витрати. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року залишено без змін. Заочне рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року набрало законної сили. На підставі виконавчого листа № 389/831/21, виданого Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області, Холодногірсько-Новобаварським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито ВП № 68767672.
Представник позивача зазначає, що починаючи з березня 2021 року відповідач належним чином не сплачував аліменти, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість.
Як вбачається з Розрахунку заборгованості по аліментам (наданого до заяви про уточнення позовних вимог), складеної державним виконавцем Халєєвим Т., заборгованість по аліментам ОСОБА_2 , станом на 31 липня 2025 року за виконавчим документом становить 154 054,24 грн. (а.с. 48).
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відтак, обов'язок утримувати дитину це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Отже, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у ч.4 ст.155 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України: у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц зроблено висновок, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першоїстатті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
Хp=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
Хp - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Як вже було встановлено судом заборгованість по аліментам ОСОБА_2 , станом на 31 липня 2025 року за виконавчим документом становить 154 054,24 грн.
Як вбачається з розрахунку, боржником у червні 2024 року було сплачено платіж у розмірі 7 298,51 грн.
У даній справі представником позивача розраховано пеню за прострочення сплати аліментів за період з березня 2021 року по 11 серпня 2025 року у виконавчому провадженні в розмірі 159 785,80 грн., відповідно до формули, наведеної Верховним Судом у своєму правовому висновку.
Разом з цим, вищевказаний розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, перевищує 100% заборгованості за весь період.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені), але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджували, що відповідач з поважних причин не міг сплачувати аліменти на дитину.
Судом встановлено, що заборгованість по аліментам на користь позивача на утримання дитини відповідачем не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця, таким чином, аналізуючи встановлені обставини та зібрані у справі докази, враховуючи розрахунок заборгованості по аліментам, суд дійшов висновку, що позов про стягнення неустойки (пені) підлягає частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за несплачені відповідачем аліменти згідно виконавчого листа у розмірі 154 054,24 грн., що становить 100 відсотків заборгованості відповідача по аліментам за період з березня 2021 року по липень 2025 року.
Вирішуючи спір, суд насамперед керується принципом змагальності сторін, який регламентує те, що доказування є юридичним обов'язком сторін. Так, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, а також з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 154 054,24грн. (сто п?ятдесят чотири тисячі п?ятдесят чотири гривні 24 копійки)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.11.2025
Найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В. В. Труханович