Справа № 638/23170/25
Провадження № 2-з/638/187/25
27 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Штих Т. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 в якому просила обов'язати ОСОБА_2 дотриматися мінімального відступу 1 метр від межі земельної ділянки позивача шляхом приведення зведених споруд та прибудов у відповідність до державних будівельних норм. Усунути перешкоди у користуванні моєю земельною ділянкою, створені самочинним будівництвом відповідача. Та стягнути судові витрати з відповідача.
21.11.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якому заявниці просила накласти арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 також просила заборонити вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна включаючи продаж, дарування, обмін, поділ, зміну власника або цільового призначення, до завершення судового розгляду.
Свою заяву обґрунтовує тим, що Відповідач здійснює самочинне будівництво, яким фактично унеможливлює користування земельною ділянкою позивача. Існує реальна загроза, що відповідач може вчинити дії з відчуження нерухомого майна (продаж, дарування, поділ), або продовжити будівництво, ускладнивши або зробивши неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Суд дослідивши заяву про забезпечення позову приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 ЦПК.
Так, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В силу положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд, вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Також слід зазначити, що позивачем не доведено намірів відповідача вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна.
Отже, суддя дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується тільки на його припущеннях, не підтверджена належними доказами, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст.149-150, 153, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т. В. Штих