справа № 635/6559/25
провадження № 2/619/2708/25
Заочне рішення
Іменем України
26 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №635/6559/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач: ПАТ «Страхова група «ТАС»,
вимоги позивача: про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
представник позивачів: Семенов Є.С.
Стислий виклад позиції позивачів.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у інтересах яких діє представник - адвокат Семенов Є.С., 18.08.2025 звернулися до Харківського районного суду Харківської області суду з позовом, у якому просять стягнути з відповідача на їх користь суму страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у сумі 100000,00 грн кожному. У обґрунтування позову зазначено, що Страхова група «ТАС» є страховиком ПП «ПРОМСВЯЗЬСЕРВІС» за полісом №АК/6934620. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2023 у справі №638/14928/17 водія страхувальника ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок чого загинула дружина ОСОБА_1 та матір ОСОБА_2 та задоволено їх цивільний позов. Після цього звернулися до страховика із вимогою про виплату страхового відшкодування по 100000,00 грн кожному. 11.08.2025 страховик відмовив, посилаючись на пропуск трирічного строку звернення з дня ДТП. Однак до набрання вироком законної сили діяла презумпція невинуватості водія, що унеможливлювало встановлення його вини та факту вчинення ДТП у цивільних правовідносинах, а відповідно і звернення за страховою виплатою до моменту остаточного вирішення кримінальної справи.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.09.2025 справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 справу № 635/6559/25 розподілено судді Нечипоренко І.М.
Ухвалою суду від 24.10.2025 справу прийнято до провадження суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.11.2025.
Представник позивачів у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на адресу місцезнаходження, яке вручено одержувачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім того, представник відповідача повідомлявся шляхом направлення судової повістки та копії ухвали суду до електронного кабінету, по що свідчать довідки про доставку електронного документу.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; представник відповідача не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що представник відповідача, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ПП «ПРОМСВЯЗЬСЕРВІС» є страхувальником за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6934620, укладеним із Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»», з якого вбачається, що страхування здійснено щодо транспортного засобу ГАЗ 330202, державний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, з ідентифікаційним номером шасі (кузова) НОМЕР_2 (а.с. 17).
Вироком Дзержинський районний суд м. Харкова від 30.10.2023 по справі №638/14928/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 31 серпня 2017 року, приблизно об 11 год 40 хв керував технічно справним автомобілем ГАЗ 330202 ЗНГ р.н. НОМЕР_1 , на якому рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» в м. Харкові з боку проспекту Людвига Свободи в напрямку вул. Клочківської в місті Харкові зі швидкістю близько 50 км/год. Під час руху в районі 485 км + 51 м вказаної автодороги водій ОСОБА_3 втратив контроль над керуванням автомобіля, у зв'язку із чим виїхав на ньому за межі проїжджої частини дороги, до правого узбіччя по ходу свого руху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка йшла по узбіччю в попутному з рухом автомобіля напрямком, чим ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.12.1 Правила дорожнього руху України, згідно з яким «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». За наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 , 1974 року народження, загинула на місці події. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2335-ДМ/17 від 14 вересня 2017 року причиною смерті останньої, явилась сукупна тупа травма тіла, з розвитком шоку. Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 , згідно з висновком автотехнічної експертизи № 777/17 від 14 вересня 2017 року перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що настали, про що свідчить копія вироку, який набрав законної сили (а.с. 18-35).
ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_1 та матір'ю ОСОБА_2 , про що свідчать копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та копія актового запису №63 про шлюб.
Відповідно до листа ПАТ «Страхова група «ТАС» від 29.07.2025, у якому ПАТ «Страхова група «ТАС» повідомляє про результати розгляду заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 31.08.2017, у якому зазначено, що подані 23.07.2025 заяви про виплату страхового відшкодування пов'язана з ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_3 . Страховик посилається на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема на п. 33.1.4 ст. 33 Закону, відповідно до яких заява про отримання страхового відшкодування подається потерпілою особою протягом одного року, якщо завдано шкоди майну, та трьох років, якщо заподіяно шкоди життю або здоров'ю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Страховик зазначає, що враховуючи дату ДТП (31.08.2017) та дату надходження заяви (23.07.2025), строк, визначений Законом для звернення із заявою про страхове відшкодування, минув. У зв'язку з цим у ПАТ «СГ «ТАС»» відсутні правові підстави для здійснення страхової виплати за фактом зазначеної ДТП (а.с. 38-39, 43-44).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова (регламентна) виплата у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з: лікуванням потерпілої фізичної особи; тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; смертю потерпілої фізичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова (регламентна) виплата у зв'язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв?язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.
Презумпцію невинуватості не можна тлумачити суто лінгвістично, тобто як таку, що стосується виключно чинення правосуддя у кримінальному провадженні; презумпція невинуватості, визначена в контексті інших приписів Конституції, має ширший зміст, тому її не можна пов?язувати лише з кримінально-правовими відносинами; особливо важливо, щоб державні органи та їх посадові особи дотримувалися презумпції невинуватості, щоб останні утримувалися від поводження з особою як зі злочинцем доки особу не буде визнано винною у вчиненні злочину рішенням суду, що набрало законної сили, та відповідно до процедури, встановленої законом.
Зазначені висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року №3-p(II)/2022.
Отже, до моменту набрання законної сили вироком суду від 30 листопада 2023 року по справі №638/14928/17 щодо ОСОБА_3 діяла презумпція його невинуватості, яка виключала можливість вважати доведеними як факт вини водія, так і сам факт вчинення ним кримінального правопорушення. Саме універсальний характер цього конституційного принципу унеможливлював застосування у цивільних правовідносинах із страховиком положень про настання страхового випадку, оскільки такі правовідносини безпосередньо пов'язані з установленням обставин кримінального правопорушення та особи, винної у його вчиненні.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п'ятої «Зобов'язальне право».
Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв'язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.
У 2017 році розмір мінімальної заробітної плати був установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
Згідно зі статтею 8 цього Закону, з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата в Україні становила: 3200,00 грн у місячному розмірі.
Таким чином, мінімальний гарантований законом розмір регламентної виплати при смерті однієї особи у ДТП у 2017 році становив: 36 ? 3200,00 грн = 115200,00 грн.
При цьому загальний розмір усіх страхових виплат за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму, передбачену полісом.
У полісі №АК/6934620 страхова сума за шкоду життю становить 200000 грн, що перевищує мінімально гарантований законом розмір (115200,00 грн), а тому розмір виплати має визначатися у межах цієї страхової суми.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, за вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн в дохід держави.
У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивачів в суді представляв адвокат Семенов Єгор Сергійович на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 46), договору про надання правничої допомоги адвокатом №10/05/2024 від 26.05.2024 (а.с. 47,49), ордером на надання правничої допомоги (а.с. 48, 50), рішенням №13/1/7 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (а.с. 55-57).
З додатку до угоди від 12.08.2025 вбачається, що сума призначеного гонорару становить 25000,00 (а.с. 58).
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідачку, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг й виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивачів у судових засіданнях, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у розмірі по 100000,00 грн (сто тисяч гривень) кожному.
Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» судовий збір на користь держави в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі по 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень) кожному.
Надіслати представникам сторін копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Позивачі мають право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач: ПАТ «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65.
Суддя І. М. Нечипоренко