Єдиний унікальний номер 938/2041/25
Судове провадження № 1-кс/938/276/25
щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26 листопада 2025 року, слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина клопотання слідчого слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091130000142 від 24.11.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , -
слідчий слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області із клопотанням, яке погоджене з процесуальним керівником - Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.332 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що зібраними доказами у кримінальному провадженні ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Крім цього, необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема вважає, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він будучи обізнаним із фактами встановленими органом досудового розслідування та усвідомлюючи можливість призначення йому покарання та тяжкість такого покарання, проживаючи в прикордонному районі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі зможе вільно пересуватися та необмежено спілкуватися із свідками, що може створити перешкоди для встановлення об'єктивних обставин у провадженні. Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Також, проживаючи в прикордонному селі може знати шляхи незаконного руху в пішому порядку до українсько-румунського кордону поза пунктами пропуску, через місця відсутності прикордонних нарядів, якими здійснювати незаконне переправлення осіб призивного віку, які ухиляються від мобілізації через державний кордон України за грошову винагороду та продовжувати вчиняти таким чином інші кримінальні правопорушення. Переконаний, що внаслідок існування таких ризиків, є неможливим застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав зазначених у клопотанні.
Захисник, підозрюваний в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання. Захисник вважає, що органом досудового розслідування не доведено обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України. Зокрема, на його переконання підозра сформульована не чітко, оскільки не зазначено, які конкретно вчинені дії його підзахисним містять склад кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, як керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон. Крім цього, переконаний, що не доведено наявність корисливого мотиву в діях ОСОБА_4 , так як при його затриманні жодних грошових коштів у нього не було вилучено. Крім цього, вважає, що допит свідків був проведений не уповноваженими особами, збір частини доказів відбувався без відповідного дозволу суду, що свідчить про недопустимість доказів. Також, щодо його підзахисного складено працівниками прикордонної служби протокол за ст.204-1 ч.2 КУпАП, щодо спроби незаконного перетину державного кордону, що на його переконання виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Також зазначив, що стороною обвинувачення не доведено ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 має постійне місце проживання, малолітню дитину та вагітну дружину, після введення воєнного стану не виїжджав за межі України, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, що спростовує доводи прокурора, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити знову кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього, йому відомо, що свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, на даний час проходять військову службу, а тому його підзахисний об'єктивно не має можливості впливати на них.
Разом з тим вказав, що у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до таких висновків.
Як вбачається із витягу з кримінального провадження, 24.11.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091130000142 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, зокрема, що 24.11.2025 до чергової частини Верховинського РВП надійшло повідомлення від ДПСУ про те, що працівниками НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, в ході проведення відпрацювання в гірській місцевості урочища Добрин с. Буркут Зеленської ТГ Верховинського району Івано-Франківської області за 4 км. до Державного кордону затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Сверичів, Калуського району, Івано-Франківської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Пістинь, Косівського району Івано-Франківської області та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , яких незаконно переправляли через державний кордон з корисливих мотивів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_3 .
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України ОСОБА_4 вручено в присутності його захисника 26.112025 о 14.15 год.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним (обвинуваченим) своїх процесуальних обов'язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні поданого клопотання прокурора суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, ст.5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).
Крім цього, у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
Як вбачається з долучених до клопотання документів, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування. Такі дані встановлені зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків, залученими до матеріалів кримінального провадження речовими доказами.
При цьому, доводи сторони захисту щодо недоведеності обґрунтованості підозри слідчим суддею відхиляються, оскільки показання допитаних свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 містять у собі інформацію щодо обставин супроводу свідків ОСОБА_4 до державного кордону, координацію їх дій, а також щодо отримання ОСОБА_4 матеріальної вигоди за незаконне переправлення через державний кордон одного із свідків, яка об'єктивно вказує на можливу причетність підозрюваного до вчиненого кримінального правопорушення.
В іншій частині незгода захисту стосується правильності кваліфікації дій підозрюваного, обставин доведеності його вини у інкримінованому правопорушенні, що не може бути предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування.
Крім цього, у відповідності до положень ст.87,89 КПК України питання недопустимості доказів є об'єктом дослідження судом під час судового розгляду кримінального провадження, а не на стадії досудового розслідування.
Аналізуючи заявлені слідчим та прокурором ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, слід зазначити, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від семи до дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Перебуваючи під тягарем зібраних доказів на стадії досудового розслідування, усвідомлюючи неминучість настання покарання, у випадку доведення його вини у скоєному злочині, проживаючи в межах прикордонного району та внаслідок доброго орієнтування на рельєфі місцевості, обізнаності про місце розташування блокпостів в прикордонній зоні, може безперешкодно пересуватися та перетинати державний кордон поза межами пунктів пропуску, та таким чином може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі, у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Крім цього, маючи можливість вільно пересуватися, може вчиняти незаконний вплив з метою зміни показань свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_7 , що може створити перешкоди для встановлення об'єктивних обставин у провадженні.
Щодо ризику пов'язаного з перешкоджанням кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом умисного вчинення підозрюваним самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування, то такий не містить належного обґрунтування та не підтверджений жодними доказами.
З врахуванням наведеного, наведені обставини свідчать про існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, для запобігання яким не достатньо застосування більш м'якого запобіжного заходу, що доведено прокурором у судовому засіданні. А тому, слід прийти до висновку про підставність та доведеність клопотання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, доводи захисту про наявність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків, сім'ї, необхідності утримувати вагітну дружину та малолітню дитину, відсутність випадків виїзду підозрюваного за межі України в період дії воєнного стану на переконання слідчого судді не спростовують існування ризиків, що доведені стороною обвинувачення.
Окрім того, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст.2 КПК України є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів всіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім цього, у відповідності до абзацу 1 частини 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки, підстав не визначати розмір застави у кримінальному провадженні у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України в судовому засіданні не встановлено, тому вважаю за необхідне одночасно з застосуванням запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави у відповідності із положеннями ст.182 КПК України.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2025 року 3028,00 гривень.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 в розмірі 181680,00 гривень, що відповідає шістдесяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2025 року), як такий, що може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України на строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст.197 КПК України), в межах строку досудового розслідування.
За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний був затриманий працівниками прикордонної служби 23.11.2025 о 11.00 год., після чого був позбавлений можливості вільно пересуватися, а тому строк тримання під вартою слід рахувати саме з цього часу.
У той же час, згідно з ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Так, під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний надав суду інформацію про застосування щодо нього насильства працівниками прикордонної служби в період адміністративного затримання з 23.11.2025 по 26.11.2025.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне доручити Державному бюро розслідувань провести дослідження фактів, викладених в усній заяві ОСОБА_4 щодо застосування до нього насильства працівниками Державної прикордонної служби України під час адміністративного затримання з 23.11.2025 по 26.11.2025, зафіксованій в журналі судового засідання від 26.11.2025.
При цьому, враховуючи пояснення сторони захисту, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу установи, в якій буде утримуватись підозрюваний, забезпечити додержання прав підозрюваного на охорону здоров'я та на отримання необхідного медичного супроводження, шляхом невідкладного проведення медичного обстеження особи, що перебуває під вартою та забезпечення її лікуванням у разі необхідності за результатами вказаного обстеження.
На підставі викладеного, керуючись статями 176, 177, 178, 182, 183, 186, 197, 331, 395 КПК України, слідчий суддя,
клопотання слідчого слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091130000142 від 24.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Яблуниця, Путильського району Чернівецької області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на 60 днів, а саме з моменту фактичного затримання о 11.00 год. 23.11.2025 до 11.00 год. 22.01.2026, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 , заставу у розмірі 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2025 року) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача- ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 22.01.2026.
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 22.01.2026, такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань №12".
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 для негайного виконання, прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 для відома.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали направити до Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» для її виконання в частині утримання підозрюваного ОСОБА_4 .
На підставі ч. 6 ст. 206 КПК України, зобов'язати уповноважену особу Державного бюро розслідувань, відповідно до вимог та в порядку ст. 214 КПК України, провести розслідування фактів, повідомлених під час судового засідання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Яблуниця, Путильського району Чернівецької області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , щодо його побиття працівниками Державної прикордонної служби України під час адміністративного затримання в період з 23.11.2025 по 26.11.2025.
Копію ухвали разом із копією журналу судового засідання від 26 листопада 2025 року направити до Державного бюро розслідувань для виконання.
Зобов'язати начальника Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» терміново забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на охорону здоров'я та на отримання необхідного медичного супроводження, шляхом невідкладного проведення медичного обстеження особи, що перебуває під вартою та забезпечення її лікуванням у разі необхідності за результатами зазначеного обстеження.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді складено 27 листопада 2025 року о 09 год. 15 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_11