Справа № 214/6912/25
2/214/4195/25
Іменем України
25 листопада 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року у загальному розмірі 47 004 грн. 96 коп., яка складається із: суми заборгованості - 30 229 грн. 19 коп., інфляційних втрат - 14 052 грн. 66 коп., 3% річних - 2 723 грн. 11 коп., а також просить стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено угоду №200496061 щодо кредитування, відповідно до якої Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10 000 грн. 00 коп., з встановленим строком користування з 05 квітня 2016 року по 05 квітня 2021 року, а відповідач зобов'язалась повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» було набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, у тому числі і за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року.
Так, первісний кредитодавець виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час, відповідач порушила умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк, у результаті чого станом на 02 квітня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить - 47 004 грн. грн. 96 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 20 229 грн. 19 коп. - заборгованість за відсотками, 2 723 грн. 11 коп. - сума збитків з урахуванням 3% річних, 14 052 грн. 66 коп. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлялась про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористалась своїм правом та подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем долучено до позову заяву-оферту та анкету у нечитабельному вигляді, що не дозволяє встановити коли, про що та між ким укладена ця заява-оферта, яка сума кредиту, строк дії договору тощо. Зміст Договору факторингу №7_БМ не містить посилань щодо відповідача, розміру заборгованості перед ПАТ «Банк Михайлівський», право вимоги якого перейшло до позивача. Розрахунок заборгованості є необґрунтованим. Відповідач стверджує, що сумлінно виконувала умови Кредитного договору. Також, у травні 2016 року відповідача було повідомлено, що ПАТ «Банк Михайлівський» перебуває у стадії ліквідації та у зв'язку з укладеним між банком та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» Договором про відступлення прав вимоги, остання повинна здійснювати платежі на користь нового кредитора. Зважаючи на таке повідомлення, відповідач внесла на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» грошові кошти, у розмірі, який повністю погасив її заборгованість по Кредитному договору. Крім того, відповідач вважає, що 20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» не міг відступити право грошової вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», оскільки з 20 травня 2016 року новим кредитором є ТОВ «Плеяда». Також відповідач просить суд застосувати строки позовної давності.
Відповідь на відзив чи інші заяви по суті пред'явлених позовних вимог до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Так, 05 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено угоду №200496061 щодо кредитування, відповідно до умов якої останній було надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 10 000 грн. 00 коп., зі сплатою 58,8% річних, строком на 5 років.
На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем, представником позивача було надано підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: заяву (оферту) №200496061 від 05.04.2016 року, анкету №2612476 від 05.04.2016 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 05.04.2016 року, тарифи по продукту «Прибуткова картка + Кредитка/Зарплатна» від 05.04.2016 року, розписку про отримання платіжної картки та/або ПІН-КОДу до договору про надання та використання платіжної карти №200496061 від 05.04.2016 року.
19 травня 2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» був укладений Договір факторингу №1905, за яким банк відступив ТОВ «ФК «Плеяда» за плату право вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
20 травня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» був укладений Договір факторингу №1, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» за плату раніше набуті ним від банку на підставі Договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року права вимоги за кредитними договорами.
Згідно до повідомлення ПАТ «Банк Михайлівський» від 20.05.2016 року, адресованого відповідачу та наданого нею для долучення до матеріалів справи, банк повідомляв відповідача про те, що між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» було укладено Договір факторингу №1905 від 19.05.2016 року, згідно якого відбулось відступлення прав вимоги за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» від 20.05.2016 року, адресованого відповідачу та наданого нею для долучення до матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» повідомляло, що ним на підставі Договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року отримано від ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року, які в подальшому на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016 року були відступлені на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» та, враховуючи вищевикладене, для виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідачу необхідно здійснювати погашення заборгованості, що станом на 20 травня 2016 року становить 10 000 грн. 00 коп. рівними частинами кожного 10 числа протягом 12 місяців з дати складання цього листа за реквізитами ТОВ «Фінансова компанія «Фагор».
Відповідач 24 травня 2016 року здійснила погашення заборгованості за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року у розмірі 300 грн. 00 коп. на реквізити ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», що підтверджується квитанцією №11060 від 24.05.2016 року.
Як убачається з матеріалів справи, на прилюдних торгах (аукціоні), що відбулися 05 червня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» придбало лот №GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (з подальшою переуступкою ТОВ «Фінансова компанія «Фагор»), у зв'язку із застосуванням правових наслідків нікчемного правочину.
Згідно з платіжним дорученням від 09 липня 2020 року №25 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ПАТ «Банк Михайлівський» вартість придбаного лоту у розмірі 5307308 грн. 39 коп.
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір №7_БМ про відступлення прав вимоги,відповідно до якого ПАТ «Банк Михайлівський»відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року у розмірі 30 229 грн. 19 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 20 229 грн. 19 коп. - заборгованість по нарахованим доходам.
Вказані обставини встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за спірним кредитним договором та застосовано наслідки нікчемності Договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року, а саме: зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з Договором факторингу №1905 від 19.05.2016 року та актів прийому-передачі від 20.05.2016 року №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у Договорі факторингу №1905 від 19.05.2016 року, реєстрах прав вимог №1 від 19.05.2016 року та №2 від 20.05.2016 року до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 року №1 і №2 до зазначеного Договору факторингу. Визнано недійсним Договір факторингу №1 від 20.05.2016 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТОВ «Фінансова компанія «Фагор». Зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно Договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 року за №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у Договорі факторингу №1905 від 19.05.2016 року, реєстрах прав вимог до нього за №1 від 19.05.2016 року та за №2 від 20.05.2016 року, актах прийому-передачі від 20.05.2016 року до зазначеного Договору факторингу №1 і №2, та в Договорі факторингу №1 від 20.05.2016 року та додатках до нього.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №66483131 від 29.12.2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передало ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з Договором факторингу №1905 від 19.05.2016 року та актів прийому-передачі №1 та №2 від 20.05.2016 року.
Згідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №66491947 від 17.01.2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» передало ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з Договором факторингу №1905 від 19.05.2016 року та актів прийому-передачі №1 та №2 від 20.05.2016 року.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року, інфляційні збитки за період з березня 2022 року по січень 2025 року становлять 14 052 грн. 66 коп., 3% річних за період з 06 березня 2022 року по 06 березня 2025 року - 2 723 грн. 11 коп.
Разом із тим, на підтвердження факту користування кредитними коштами, позивач надав до суду виписку ПАТ «Банк Михайлівський» по особовим рахункам відповідача за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Положеннями ст. 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судовим розглядом установлено та не заперечується сторонами, що 05 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №200496061, відповідно до умов якого останній було надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Відповідач не заперечує факт отримання нею кредитних коштів у розмірі 10 000 грн. 00 коп. на відкритий картковий рахунок.
Проте, як зазначає позивач у своєму позові, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача по укладеному Кредитному договору №200496061 від 05.04.2016 року становить 30 229 грн. 19 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 20 229 грн. 19 коп. - заборгованість по процентам.
Між тим, суд дослідивши позовну заяву та матеріали справи, дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості відповідача перед ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» за вказаним кредитним договором, зважаючи на наступне.
Так, на підтвердження наявної у відповідача суми заборгованості, позивач надав Витяг з реєстру боржників без повного пакету документів, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості відповідача перед ПАТ «Банк Михайлівський» станом на липень 2020 року, тобто станом на дату набуття права вимоги.
Такими доказами могли б бути банківська виписка з рахунку позичальника та розрахунок заборгованості. Виписка з рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.
Суд враховує, що не має жодного правового значення те, що позивачем надано Витяг з Додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020 року, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 30 229 грн. 19 коп., з яких: 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 20 229 грн. 19 коп. - заборгованість по доходам, а також розрахунок заборгованості з інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вказані документи носять похідний характер й не є належними доказами на підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором.
Первісно має значення факт доведення наявності та розміру заборгованості відповідача за вказаним Кредитним договором перед первісним кредитором ПАТ «Банк Михайлівський», однак позивачем не було надано до суду розрахунок заборгованості за Кредитним договором, який містив би детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником.
Згідно правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 08.07.2020 року у справі №464/4985/15-ц, «твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала».
У постанові від 09.08.2023 року у справі №266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій.
При цьому, суд не приймає до уваги надану виписку ПАТ «Банк Михайлівський» по особовим рахункам відповідача за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року, оскільки вона не відображає сплату відповідачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фагор».
З витягу з Реєстру боржників відносно ОСОБА_1 убачається заборгованість по тілу кредиту в сумі 10 000 грн. 00 коп., наявність якої, з урахуванням того, що відповідач не заперечує факту отримання нею кредиту у вказаній сумі, на час розгляду цієї справи не є спростованою відповідачем. Однак, зазначена у витязі з Реєстру боржників заборгованість по нарахованим доходам у сумі 20 229 грн. 19 коп. не ґрунтується на умовах кредитного договору, яким не передбачено такого виду платежу, як дохід, а інші види платежів за Кредитним договором кредитором та новим кредитором, не зазначені як такі за якими відповідач має заборгованість.
Зазначення позивачем у тексті позовної заяви суми 20 229 грн. 19 коп. як заборгованості за відсотками не відповідає вищенаведеним умовам кредитного договору та наданим позивачем доказам.
Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимим доказами факту наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за процентами за вказаним Кредитним договором перед первісним кредитором ПАТ «Банк Михайлівський», суд уважає, що, як наслідок, позивачем не доведено й наявність заборгованості за процентами відповідача перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс».
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено вказані вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 06 березня 2022 року по січень 2025 року та 3% річних за період з 06 березня 2022 року по 06 березня 2025 року.
При цьому позивачем не враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президенту України №64/2002 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов'язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості за вказаний період є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пунктів 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб'єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.
Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
Позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач не повернула кредит та не сплатила проценти до 05 квітня 2021 року. Саме тоді у ПАТ «Банк Михайлівський» виникло право на звернення до суду з позовом. Натомість правонаступник банку ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, яка була сформована в системі «Електронний суд» 08 липня 2025 року та зареєстрована судом 11 липня 2025 року.
Однак, оскільки на всій території України з 02 серпня 2020 року діяв карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24 лютого 2022 року діяв воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на час яких в силу пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України перебіг позовної давності відповідно продовжено та зупинено, то строк позовної давності за вимогами ТОВ «Діджи Фінанс» не сплив.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року у розмірі 9 700 грн. 00 коп. (10 000 грн. 00 коп. - заборгованість по основному зобов'язанню - 300 грн. 00 коп. - сплачені згідно квитанції №11060 від 24.05.2016 року на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року).
Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 499 грн. 98 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 444 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 516, 526, 610, 612, 625 -628, 638, 639, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8) заборгованість за Кредитним договором №200496061 від 05.04.2016 року у загальному розмірі 9 700 грн. 00 коп., яка складається із: суми заборгованості за основним зобов'язанням - 9 700 грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8) судовий збір у розмірі 499 грн. 98 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 444 грн. 80 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.