Справа № 214/9464/24
2/214/1516/25
про відмову у зупиненні провадження по справі
26 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі №214/9464/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 04.11.2024, в якій просить суд: визнати ОСОБА_4 батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису №1169 про народження ОСОБА_5 , складеного 18.11.2013 Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, а саме: у графі «батько» виключити « ОСОБА_6 » та включити « ОСОБА_4 , громадянин України»; стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що протягом 2010-2012 р.р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних стосунках, тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У 2012 році стосунки сторони припинили, однак продовжували періодично спілкуватись. У лютому 2013 року ОСОБА_1 дізналась про свою вагітність, про що повідомила ОСОБА_4 , однак останній це проігнорував, що стало причиною припинення між ними будь-яких стосунків та спілкування надалі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила хлопчика, якого в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян було зареєстровано як ОСОБА_5 . Зважаючи на те, що на момент народження дитини ОСОБА_1 у шлюбі не перебувала, а ОСОБА_4 своє батьківство не визнав, відомості про батька дитини було зазначено зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України. У 2019 року ОСОБА_1 поїхала разом із сином до м. Київ, де відбулася їх зустріч з ОСОБА_4 , де останній проводив час з сином, спілкувався з ним та надавав матеріальну допомогу на утримання дитини. Сторони відновили стосунки. Після введення в Україні воєнного стану, на початку березня 2022 року сторони домовились про виїзд за кордон, однак з огляду на призивний вік ОСОБА_4 за межі України його не випустили. Наразі ОСОБА_1 повернулась разом із сином ОСОБА_7 до України та мешкають вони разом за адресою: АДРЕСА_1 . З відповідачем вони спілкуються через месенджери. Із народженням дитини ОСОБА_1 сподівалась, що ОСОБА_4 добровільно визнає своє батьківство відносно малолітнього ОСОБА_7 , буде спілкуватись з ним та підтримувати родинні відносини, однак такі сподівання виявились марними. Відповідач не бажає себе визнавати батьком дитини, матеріально утримувати та спілкуватись із сином, що й змусило ОСОБА_1 звернутися до суду задля захисту прав та інтересів сина.
Ухвалою суду від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 09.01.2025 задоволено клопотання позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи; у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України - відмовлено.
Листом Медико-генетичного центру «МАМА-ПАПА» ухвалу суду від 09.01.2025 про призначення у справі експертизи - залишено без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_4 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.01.2025 залишено без задоволення, а ухвалу - без змін.
Ухвалою суду від 20.06.2025 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пашко Ю.Е. про допит свідків.
21.10.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лященко А.М. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення.
20.10.2025 відповідач ОСОБА_4 подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України у зв'язку з перебуванням на військовій службі, що виключає можливість брати ним участь в судових засіданнях. Зауважив, що обсяг наданих ним доказів (витяг з наказу №25 від 27.01.2025) до цього клопотання та раніше поданих до суду є достатнім і доводить те, що він перебуває у складі ЗСУ та залучений до виконання бойових завдань. За таких обставин вважає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Беручи участь у підготовчому судовому засіданні 24.11.2025, представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Вязанкіна Н.П. наполягала на задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки, на її переконання, об'єктивний розгляд справи за відсутності відповідача, у тому числі проведення експертизи, є виключеними.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лященко А.М. у підготовчому судовому засіданні 24.11.2025 заперечували проти задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі, оскільки зважаючи на характер спору та предмет спірних правовідносин це порушуватиме інтереси дитини.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Макогон І.В. правом на участь в підготовчому судовому засіданні не скористалась, попередньо подавши через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» заяву про проведення підготовчого судового засідання та розгляд справи по суті за її відсутності. Просила ухвалити рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства України, виклавши свою позицію у письмових поясненнях.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, зміст та вимоги клопотання, заслухавши позицію учасників справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі з таких підстав.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Так, згідно із п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №456/2541/19 та у подальшому змінам не піддавалась.
Вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. При цьому, сторона процесу має право заявити таке клопотання, але має мотивувати «об'єктивну неможливість розгляду справи».
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє й наразі.
Із наданих відповідачем доказів слідує, що ОСОБА_4 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до НГУ та перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 з 27.03.2023, має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.06.2024.
Відповідно до витягу з наказу №25 від 27.01.2025 «… солдата ОСОБА_4 , помічника гранатометника 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 4-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення - вважати таким, що вибув для виконання бойових завдань з оборони міста Києва до складу управління тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 27.01.2025 ….»
Предметом спору у даній справі є визнання батьківства ОСОБА_4 (при його невизнанні відповідачем у позасудовому порядку) у відношенні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , відомості про батька дитини зазначені на підставі ч.1 ст.135 СК України, при одночасному пред'явленні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини.
Так, Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №317/3364/21 зазначив, що передбачений у п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
Застосування формального підходу до вирішення питання про зупинення провадження у справі може мати наслідком порушення права особи на справедливий суд, у тому числі малолітньої особи через її законного представника, елементом якого є реальний та ефективний доступ до правосуддя та розгляд справи протягом розумного строку. Суд зауважує, що буквальне тлумачення п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України може не відповідати якнайкращим інтересам дитини на гідне утримання, зокрема й тоді, коли позивач ставить питання не тільки про стягнення аліментів, а й про визнання батьківства. Право дитини на забезпечення її життєдіяльності, створення умов для забезпечення сприятливих умов життя та здоров'я є переважним по відношенню до права особи на особисту участь у судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання відповідача по суті, суд не заперечує факт перебування ОСОБА_4 на військовій службі, що є документально доведеним, та з об'єктивних причин ускладнює його безпосередню участь в судових засіданнях при розгляді справи.
Разом з тим, суд констатує, що участь у рамках даної справи бере його повноважний представник - адвокат Вязанкіна Н.П., яка вступила у справу 06.02.2025 (ордер серії АЕ №1354599 від 06.02.2025), цього ж дня ознайомилась з матеріалами справи (а.с.58-60), а тому обізнана з усіма обставинами справи і вправі висловити від імені свого клієнта позицію по суті заявлених вимог у процесуальний спосіб, визначений ЦПК України, а саме, шляхом подання відзиву або письмових пояснень, додаткових доказів на підтвердження заперечень тощо, адже обсяг її повноважень умовами ордеру не обмежений.
Крім того, перебування відповідача на військовій службі не позбавляє його права на подання заяви про дистанційну участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо, адже у реалізації своїх прав як відповідача, у тому числі через представника, він не обмежений.
До того ж відповідачем не надано доказів того, що за умовами служби він не може брати участь в судових засіданнях дистанційно, постійно та безперервно перебуває на території, на якій ведуться бойові дії (за інформацією з витягу з наказу - з 7.01.2025 військову службу він проходить в м. Київ, яке не вважається зоною активних бойових дій), або ж може повідомити лише особисто обставини, що мають значення для справи.
Посилання представника відповідача на неможливість проведення експертизи за відсутності відповідача суд залишає поза увагою, оскільки питання проведення експертизи вже розглядалось, ухвалу залишено без виконання та повторно питання призначення експертизи жодної зі сторін не ініціювалось.
Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.210, 251, 259, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі №214/9464/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання судом. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду передбачений ст.353 ЦПК України. У цьому переліку відсутня ухвала суду щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження. Висновки з цього приводу викладені у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №761/12961/13-ц.
Повну ухвалу суду складено та підписано без проголошення о 09.15 год. 26.11.2025.
Суддя О.І. Євтушенко