Справа № 214/10344/25
2/214/5966/25
Іменем України
27 листопада 2025 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходу його заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дитини, посилаючись на обов'язок відповідача по утриманню. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про перебування у шлюбі з відповідачем, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який має інвалідність з діагнозом ДЦП та проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Шлюб між ними розірвано рішенням суду від 09.12.2024, відповідач у добровільному порядку не виділяє належних коштів на утримання дитини, хоча працездатний та має можливість надавати таку допомогу, тому просить суд задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явились.
До суду надійшла заява представника позивача адвоката Ступак Я.О. про розгляд справи за її та позивача відсутності, на позові наполягає.
Представник відповідача адвокат Кафтасьєва Г.В. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її та відповідача відсутності, вимоги позову визнає, зазначивши, що відповідач здійснював в позасудовому порядку матеріальне утримання сина та перераховував кошти позивачу на утримання дитини.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 27 вересня 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2024 року між ними розірвано (а.с. 9 - копія рішення).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7 - копія свідоцтва), який проживає разом з матір'ю, що не спростовано відповідачем.
При укладенні повторного шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с. 15 - копія свідоцтва).
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частинами 1-2 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно частини першої статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Ураховуючи викладене, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи з принципів всебічності та повноти з'ясування обставин справи, а також встановленого законом розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, беручи до уваги визнання позову стороною відповідача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки його доходу, на утримання сина ОСОБА_3 до його повноліття, на користь позивача, що буде відповідати інтересам дитини та обох батьків.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Датою подачі позову є 21 жовтня 2025 року.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1 211, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 180-183, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279, 430 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 21 жовтня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; останнє відоме місце фактичного проживання як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складено 27 листопада 2025 р.
Суддя А.В. Ткаченко