Справа № 211/3933/25
2/212/3580/25
27 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого-судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області
встановив:
У травні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, для розгляду за підсудністю.
Ні підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2025 року матеріали справи були передані у провадження судді Борис О.Н.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 24 вересня 2011 року позивач проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народився син ОСОБА_3 . В подальшому спільне життя у них не склалося, фактичні шлюбні відносини були припинені з жовтня 2014 року. 23 лютого 2017 року шлюб між ними було розірвано. Після розлучення відповідач виїхав до РФ, де і проживає в даний час. ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її виховання, не забезпечує їй необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Дані обставини негативно впливають на її фізичний розвиток як складову виховання. Відповідач не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків по вихованню дитини, навіть не цікавився життям, не відвідував і не відвідує її вдома, в дитячому садку та школі.
На підставі викладеного, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути на свою користь судові витрати по сплаті судового збору з відповідача.
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року витребувано з Міністерства соціальної політики України інформацію відносно сторін у справі.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позову.
На підставі ухвали суду від 09 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року витребувано висновок щодо розв'язання спору зі Служби у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.
28 жовтня 2025 року на підставі ухвали суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 направила до суду заяву, у якій просила провести розгляд справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає,
проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом здійснення оголошення про виклик особи в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник третьої особи Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області у судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, при вирішенні справи просила прийняти до уваги надані до суду документи.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини записаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_5 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 6)
На підставі заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2017 року у цивільній справі № 219/11499/16-ц шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був розірваний. (а.с. 7-8)
Згідно з довідкою, виданою в 17.10.2022 року №828 Ожидівським старостинським округом Буської міської територіальної громади, позивач ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , є внутрішньо-переміщеними особами, зареєстровані і проживають без реєстрації в АДРЕСА_2 з 28.04.2022 р. по теперішній час. (а.с. 12)
Згідно довідки за № 491 від 15.09.2023 року, виданої Олеським
старостинським округом Буської міської територіальної громади, позивач разом зі своєю сім'єю, в тому числі сином ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 13)
Відповідно до довідок за № 44/01.09-25 від 10.05.2024 року, №2/01.09-25 від 15.01.2025 року позивач разом зі своєю сім'єю, в тому числі сином ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 14, 15)
Як вбачається з довідки Закладу дошкільної освіти (Ясла-Садок) №3 комбінованого типу «Золота Рибка» Сіверської міської ради від 27.01.2025 року за №1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є вихованцем вказаного закладу з 01.03.2016 року по 15.06.2021 року. Його батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , контакту із закладом дошкільної освіти не підтримував, життям та успішністю сина в садочку не цікавився, з вихователями не спілкувався, батьківські збори не відвідував. ОСОБА_3 приводили і забирали мати та ОСОБА_7 (чоловік), який приймав активну участь в справах садочка, вніс непосильний вклад (забезпечив заклад спальними комплектами), на свята, батьківські збори та на виклики до закладу приходила теж мати або ОСОБА_10 . (а.с. 16)
Відповідно до довідки №14 від 28.01.2025 року, виданої Комунальним опорним закладом освіти «Сіверський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів» Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчався у вказаному закладі з 01.09.2021 року по 06.11.2023р. У зв?язку із переходом на навчання в інший навчальний заклад, дитина була відрахована 06.11.2023р. (наказ по закладу №77-у від 06.11.2023 р.) Зі слів класного керівника - ОСОБА_11 , за період навчання контакт з класним керівником підтримувала лише мати - ОСОБА_1 , яка відвідувала батьківські збори, цікавилася навчанням та вихованням дитини (а.с. 17)
Також згідно довідки лікаря-педіатра Поліклінічного відділення «Радивилівської центральної міської лікарні від 28.01.2025 року, у випадку звернення до лікарні при захворюванні або профілактичному огляді дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була присутня його мати ОСОБА_1 (а.с. 17)
Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано до суду копію витягу з Домової книги будинку АДРЕСА_5 , де міститься відмітка про спільну реєстрацію позивача та відповідача за вказаною адресою. (а.с. 49)
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради Дубенського району рівненської області від 15.10.2025 року за вих. № 1698/01.09-20, Радивилівська міська рада як орган опіки та піклування вважає, що є підстави щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , що не суперечить інтересам дитини. (а.с. 76-77)
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 9-10 ст. 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Як зазначено у п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.) що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно приписів статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 №789-ХІІ, яка є частиною національного законодавства України у відповідності до статті 9 Конституції України, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини, а також дитині забезпечується такий захист i піклування, якi необхiднi для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від: 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 (провадження № 61-17253св24) зазначив, що повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виховання, спілкування та матеріального утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з дитиною не спілкується, матеріально не допомагає, не піклується про дитину, у вихованні дитини участі не приймає.
Будь-які докази на заперечення позовних вимог відповідач до суду не надав, не цікавився судовим розглядом справи.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради Дубенського району рівненської області від 15.10.2025 року за вих. № 1698/01.09-20, Радивилівська міська рада як орган опіки та піклування вважає, що є підстави щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , що не суперечить інтересам дитини.
За таких встановлених обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача, враховуючи насамперед права і інтереси дитини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та задоволення позовних вимог. Також слід визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки позовні вимоги були задоволені, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід сягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 155, 164, 165 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 79-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особи: Служба у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області, ЄДРПОУ 42660089, місцезнаходження юридичної особи: 35500, Рівненська область, Дубенський район, м. Радивилів, вул. І.Франка, буд. 11.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 27 листопада 2025 року.
Суддя: О. Н. Борис