№ 201/8629/25
провадження 2/201/4071/2025
27 листопада 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра
складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Могиліною Д.О.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ і виділення майна, визнання права власності на частину коштів,
ОСОБА_1 09 липня 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ і виділення майна, визнання права власності на частину коштів, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року було відкрито провадження в справі, справа прийнята до провадження та призначено проведення підготовчого засідання, справа по суті не слухалася, виносилася ухвала.
В судовому засіданні стало питання про передачу справи на розгляд Ірпінського міського суду Київської області, оскільки останнє відоме місце реєстрації і офіційного знаходження відповідача ОСОБА_2 згідно останніх відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та даних позову, проти чого не заперечують сторони, є кв. АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Ірпінського міського суду Київської області. Заявляючи позов до Соборного районного суду міста Дніпра позивач помилково виходив з того, що відповідач зареєстрована (не мешкає) в АДРЕСА_2 , що територіально знаходиться в Центральному Жовтневому районі міста, а тому відноситься до підсудності Соборного районного суду міста Дніпра. Виходячи саме з цього судом і була спочатку прийнята до провадження справа і вона була призначена до розгляду.
Відповідачка ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою і відповідно до отриманої судом інформації останнє відоме місце реєстрації і офіційного знаходження відповідача ОСОБА_2 згідно останніх відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та даних позову, є саме кв. АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Ірпінського міського суду Київської області.
З'ясувавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне передачу справи до іншого суду для розгляду по суті, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З матеріалів справи видно, що заявляючи позов до Соборного районного суду міста Дніпра позивач дійсно виходив з вимог ст. 27 ЦПК України про підсудність розгляду справи, оскільки вказано в позові було, що відповідачка раніше була зареєстрована в АДРЕСА_2 , що територіально знаходиться в Центральному Жовтневому районі міста, а тому відноситься до підсудності Соборного районного суду міста Дніпра. Виходячи саме з цього судом і була спочатку прийнята до провадження справа і вона була призначена до розгляду.
Але з метою правильного визначення сторін спору та правовідносин, підсудності і місця правильної офіційної реєстрації відповідача або останнього відомого місця реєстрації відповідача, судом з'ясована правильна адреса місця мешкання та реєстрації відповідача, тому зараз питання стоїть про загальну підсудність згідно ст. 27-29 ЦПК України, тобто за місцем зареєстрованого місця мешкання відповідача, виключна підсудність до цього спору не відноситься.
Місце реєстрації і офіційного знаходження відповідача ОСОБА_2 згідно даних ЄІССФ і позову, проти чого не заперечують сторони, є встановленим: квартира АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Ірпінського міського суду Київської області, отже - в межах юрисдикції там діє вказаний міський суд.
Розгляд справи у вказаному Ірпінському міському суді Київської області буде кращим і для позивача, оскільки вказаний суд територіально більш наближений до місця знаходження позивача в місті Вінниці.
Таким чином, відповідач мешкаючим (з належно оформленими передбаченими законом документами) чи зареєстрованим в Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра не значиться, належні відомості про це Соборний районний суд міста Дніпра отримав після відкриття провадження в справі в липні 2025 року, тому раніше безпідставно прийняв до провадження та розглядає цю справу. Через вказане і поставлене питання направити справу для розгляду по суті до суду за місцем передбаченої законом реєстрації відповідача.
Вказана позиції відповідає вимогам закону і судової практики. Так, відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року підсудність визначається за встановленим наявним або останнім відомим місцем реєстрації внутрішньо переміщеної особи.
Вказане кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409263617 та роз?ясненні Верховного Суду від 02 вересня 2022 року стосовно того, що особа-переселенець, яка зареєстрована на новому місці як ВПО, може звертатися до суду в місці свого тимчасового перебування, а отже і до нею може бути пред?явлений позов за цим місцем тимчасового мешкання.
Згідно ст. 263 ЦПК України суд має враховувати правову позицію Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Мешкання (також передбачає реєстрацію) та реєстрація, знаходження відповідач не в Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра виявилася не під час відкриття провадження в справі, прийняття її до свого провадження.
Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Таким чином, враховуючи перелічені обставини, суд вважає можливим дану справу передати на розгляд іншого суду за підсудністю, оскільки не вірно зроблено вибір пред'явлення позову згідно вимог ст. 27-29 ЦПК України, з урахуванням правил підсудності, справу прийнято до провадження з порушення правил підсудності і законних підстав зараз для розгляду справи в Соборному районному суді міста Дніпра не має, порушення правил підсудності може викликати сумніви в об'єктивності суду і скасування апеляційною інстанцією ухваленого в справі рішення.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Отже необхідно зазначену справу передати за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27-29, 30, 31, 32, 200, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ і виділення майна, визнання права власності на частину коштів для розгляду по суті до Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвала набирає законної сили 27 листопада 2025 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -