Справа № 201/14684/25
Провадження № 1-кс/201/4978/2025
21 листопада 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Добропілля, Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, внесене під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025042130001614 від 19 листопада 2025 року, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 19 листопада 2025 року, приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_4 перебував за адресою: АДРЕСА_1 , в компанії своєї дружини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Далі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , приблизно о 12.00 годині, взяв ніж загальною довжиною 30 см., з довжиною леза 17 см., та наніс 1 удар в ліву частину грудної клітини ОСОБА_7 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді: проникаючої колото-різаної рани грудної клітини зліва, пошкодження верхньої долі легені, гемопневмоторокса, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відомості про даний факт 19 листопада 2025 року були внесені до ЄРДР за № 12025042130001614, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
19 листопада 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.
20 листопада 2025 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу, стосовно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, у зв'язку з чим, останній може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також може незаконно впливати на свідків або потерпілу у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість зазначених в клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, просив застосувати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість пред'явленої підозрюваному ОСОБА_4 підозри та на відсутність достатніх доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б обґрунтовували обрання підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим, просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який, на думку сторони захисту, зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому, слідчий суддя виходить з наступного.
Судом встановлено, що 19 листопада 2025 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001614 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
19 листопада 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину. 20 листопада 2025 року у цьому кримінальному провадженні, в порядку ст.ст. 42, 276-278 КПК України, останнього було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено підстави для застосування запобіжного заходу, до яких відносяться: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам або ризику, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Крім того, у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри, щодо вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про що свідчать наступні докази, зокрема рапорт від 19 листопада 2025 року, протокол огляду від 19 листопада 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 19 листопада 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 19 листопада 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 19 листопада 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 19 листопада 2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 19 листопада 2025 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19 листопада 2025 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 20 листопада 2025 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 20 листопада 2025 року, а отже, сукупність цих фактичних даних на даному етапі досудового розслідування надають можливість переконатись в обґрунтованості підозри до такого ступеня, за якого об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При цьому, слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вирішує питання щодо доведеності винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильності кваліфікації його дій, що є предметом судового провадження.
Також, на думку слідчого судді, доведеним є ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді восьми років позбавлення волі. Таким чином, враховуючи зазначені обставини, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також, враховуючи, що підозрюваному ОСОБА_4 відомі адреси проживання, місця роботи та контактні номери телефонів свідків та потерпілої у цьому кримінальному провадженні, останній, з метою зміни ними своїх показань, може незаконно впливати на них, у тому числі, шляхом залякування, погроз, вмовляння чи підкупу.
В той же час, прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді восьми років позбавлення волі, що підтверджується копією пред'явленої йому підозри, тому перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від органів досудового слідства, тому з урахуванням встановлених вище ризиків, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальним законом обов'язків.
Виходячи з вищенаведеного, а також враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину; вік та стан його здоров'я, які не перешкоджають застосуванню такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою; майновий стан останнього, слідчий суддя переконаний, що такий запобіжний захід, як тримання під вартою, забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу суд не вбачає.
Крім того, враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину, який пов'язаний із застосуванням насильства, з огляду на положення пункту 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає підозрюваному розмір застави при постановленні ухвали про застосування цього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Клопотання слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», строком дії до 17 січня 2026 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 17 січня 2026 року.
Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений о 15.15 годині 25 листопада 2025 року.
Ухвала, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1