Справа № 211/13662/25
Провадження № 1-кс/211/1955/25
26 листопада 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Дружківського відділу Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кіндратівка Костянтинівського району, Донецької області, громадянство України, не працює, освіта середня, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 25.04.2018 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці 5 днів; 23.09.2024 року Дружківським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 України до 3 років 6 місяців пробаційного нагляду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2025 року вирок Дружківського міського суду Донецької області від 23.09.2024 року залишено без змін.
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Дружківського відділу Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Клопотання старшого слідчого обґрунтовано тим, що відповідно до наказу № 28 о/с від 17.01.2025 майора поліції ОСОБА_7 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Краматорського районного управління поліції ГУ НП в Донецькій області.
24.11.2025 о 08 год. 00 хв., після отримання табельної вогнепальної зброї та проведення інструктажу керівництвом ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заступили на чергування по зонам оперативного реагування №1 та № 2 на території Дружківської ОТГ Краматорського району Донецькій області, тобто на території обслуговування ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, та несли службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку, перебуваючи у форменому одязі співробітників поліції встановленого зразка.
24.11.2025 о 08 год. 55 хв., інспектор СРПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_7 та поліцейський СРПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області старший сержант поліції ОСОБА_8 , знаходячись на ділянці місцевості біля будинку №15 по вул. Соборна м. Дружківка побачили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у громадському місці в порушення режиму комендантської години, запровадженого Розпорядженням Донецької обласної військової адміністрації №668/5-25 від 01.10.2025 «Про дію комендантської години в період часу з 15:00 до 11:00 на території м. Дружківка, як населеного пункту Донецької області, що наближений (до 10 км) до лінії бойового зіткнення». ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зупинили ОСОБА_5 з метою перевірки документів в порядку ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».
ОСОБА_5 почав висловлюватись нецензурною лайкою, усвідомлюючи, що він порушив обмеження перебування на вулиці, передбачені «Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан», затвердженого Постановою КМУ № 573 від 08.07.2020, Розпорядження Донецької обласної військової адміністрації №668/5-25 від 01.10.2025 «Про дію комендантської години в період часу з 15:00 до 11:00 на території м. Дружківка, як населеного пункту Донецької області, що наближений (до 10 км) до лінії бойового зіткнення», що виявлено співробітниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Під час спілкування інспектора СРПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_7 з ОСОБА_5 , останній, усвідомлюючи виконання працівником правоохоронного органу ОСОБА_7 службових обов'язків щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, а також припинення кримінальних правопорушень, забезпечення та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості, вирішив спричинити ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи, що поруч з ним перебувають працівники правоохоронного органу, які відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», які знаходиться при виконанні своїх службових обов'язків, з мотивів неповаги до авторитету правоохоронних органів, 24.11.2025 о 08 год. 56 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на ділянці місцевості біля будинку №15 по вул. Соборна м. Дружківка, наніс один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя інспектору СРПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_7 , завдавши тим самим тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя ліворуч, нестабільність лівого скронево-нижньощелепного суглоба.
Після чого з метою припинення противоправних дій ОСОБА_5 , до останнього були застосовані заходи поліцейського примусу, а саме спеціальні засоби у вигляді засобів обмеження рухомості (кайданки).
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Санкція ч. 2 ст. 345 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
24.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що обумовлено наступними обставинами. ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб, яких повинен утримувати за законом не має, наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, що може бути розцінене ним, як більш вагомі негативні наслідки для себе, ніж наслідки ухилення від покарання шляхом переховування від правоохоронних органів і суду, а тому може без будь-яких вагань покинути територію м. Дружківка.
Також, органом досудового розслідування не виключається можливість того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької області.
При цьому, можливі посилання на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а застосуванням відносно нього тимчасово заходу забезпечення у вигляді затримання, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
- незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, що обумовлено наступними обставинами.
Підозрюваному ОСОБА_5 достовірно відомі зовнішній вигляд, анкетні данні потерпілого та свідків. Перебуваючи на волі та маючи змогу вільно пересуватися у м. Дружківка Донецької області, ОСОБА_5 може впливати чи примусити їх шляхом залякування або іншим способом, до зміни показів на його користь, з метою спотворення об'єктивної картини та уникнення кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що обумовлено наступними обставинами.
Підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив нове кримінальне правопорушення в період відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 23.09.2024.
При цьому, його злочинні дії припинені не самим підозрюваним добровільно, а лише за наслідками застосування заходів поліцейського примусу, та подальшого затримання, що дотепер є єдиним та належним запобіжником від вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного в умовах воєнного стану. Обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування на час складання клопотання, не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю, доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.
Разом з цим, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Крім того, в рамках кримінального провадження № 120200500000653 відносно ОСОБА_5 ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.08.2020 застосовано запобіжний захід з можливістю внесення застави в розмірі 43940 гривень, яку останній вніс, проте застосування вказаного запобіжного заходу не упередило ризик вчинення інших кримінальних правопорушень в подальшому.
На думку слідчого, органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.
Слідчий уважає, що достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, на переконання слідчого досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, просив суд його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Також, прокурор просив не визначати обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки злочин, в якому останній підозрюється, вчинено із застосуванням насильства.
Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання був сповіщений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Підозрюваний ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та пояснив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в рамках підозри він не визнає, потерпілого він не бив, а лише відштовхнув його від себе, оскільки останній поводив себе агресивно. Наміру переховуватися від слідства та суду, впливати на свідків чи потерпілого, він не має. Він працює без оформлення трудових відносин таксистом, а також займається домашнім господарством, обробляє землю. Має цивільну дружину, виховує неповнолітню дитину дружини. Він страждає на хронічне захворювання, має брата, який мешкає у м. Львові та потребує догляду, оскільки у нього відсутні нирки. Просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити та обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник у судовому засіданні підтримав позицію підозрюваного ОСОБА_5 та пояснив, що його підзахисний підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, підозра необґрунтована, ризики, передбачені ст.177 КПК України, на його думку, не доведені. Наміру переховуватися від слідства та суду, впливати на свідків чи потерпілого, його підзахисний не має. ОСОБА_5 має цивільну дружину, постійне місце проживання, працює неофіційно таксистом, утримує неповнолітню дитину, допомагає брату. Просить суд у задоволенні клопотання слідчого відмовити та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Прокурор заперечував проти клопотання захисника та пояснив, що застосування домашнього арешту або особистого зобов'язання не буде дієвим, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, вчинив правопорушення у період відбування покарання у виді пробаційного нагляду, тому може переховуватися від слідства та суду, вчинити новий злочин, впливати на потерпілого та свідків.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Так, ч. 2 ст. 29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.1.2025 року були внесені відомості за ч. 2 ст. 345 КК України (№12025052260000987) (а.пр.7).
24 листопада 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 345 КК України (а.пр.103-105).
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування наступними доказами у їх сукупності, а саме:
- протоколом огляду місця події від 24.11.2025 на ділянці місцевості біля будинку №15 по вул. Соборна м. Дружківка, де зафіксовано обстановку події, а також розташування автомобілів «Skoda Rapid», д.н.з. « НОМЕР_1 » на синьому фоні, та «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшов ОСОБА_5 (а.пр.15-21);
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 24.11.2025 о 08 год. 55 хв. під час несення служби по забезпеченню публічної безпеки і порядку, знаходячись на ділянці місцевості біля будинку №15 по вул. Соборна м. Дружківка, він разом із поліцейським СРПП ВП № 1 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_8 побачили припаркований легковий автомобіль «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , в якому перебував чоловік в порушення режиму комендантської години, запровадженого Розпорядженням Донецької обласної військової адміністрації. Під час перевірки документів вказаний чоловік почав висловлюватись нецензурною лайкою та наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя (а.пр.22-23);
- протоколом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_7 від 24.11.2025, під час якого він відтворив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень (а.пр.25-27);
- протоколом пред'явлення особи до впізнання за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого він впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який 24.11.2025 наніс йому один удар в обличчя (а.пр.23об-24);
- показаннями свідка ОСОБА_8 , який ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку разом з ОСОБА_7 та був безпосереднім очевидцем події (а.пр.44-45);
- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 , під час якого він відтворив механізм спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень (а.пр.47-49);
- протоколом пред'явлення особи до впізнання за участю свідка ОСОБА_10 , під час якого він впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який 24.11.2025 наніс ОСОБА_7 один удар в обличчя (а.пр.45 об.-46);
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який був безпосереднім очевидцем події та пояснив, що вранці 24.11.2025 під час дії режиму комендантської години він перебував на ділянці місцевості біля будинку №15 по вул. Соборна м. Дружківка, та побачив, як до припаркованого неподалік автомобіля «Daewoo Lanos» сірого кольору направились співробітники поліції у форменому одязі, водій вийшов з автомобіля, висловлюючись нецензурно та спричинив поліцейському один удар в обличчя (а.пр.36-37);
- протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 , під час якого він відтворив механізм спричинення співробітнику поліції тілесних ушкоджень водієм автомобіля «Daewoo Lanos» (а.пр.41-43);
- протоколом пред'явлення особи до впізнання за участю свідка ОСОБА_11 , під час якого він впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який 24.11.2025 наніс співробітнику поліції один удар в обличчя (а.пр.39-40);
- показаннями свідка ОСОБА_12 , який бачив завершення конфлікту між співробітником поліції та чоловіком у цивільному одязі, внаслідок якого співробітник поліції опинився на землі, а до чоловіка були застосовані кайданки (а.пр.28-29);
- протоколом пред'явлення особи до впізнання за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого він впізнав ОСОБА_5 як чоловіка, який 24.11.2025 лежав на землі у кайданках та був затриманий працівниками поліції (а.пр.31-32);
- протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_12 (а.пр.33-35);
- протоколом огляду відеозапису з боді-камери, виданої ОСОБА_7 перед чергуванням, за 24.11.2025 року, на якому зафіксовано дії ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.пр.108-112);
- медичними довідками від 24.11.2025 про виявлення у ОСОБА_7 закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин обличчя ліворуч, нестабільність лівого скронево-нижньощелепного суглоба (а.пр.13,14).
- документами щодо службової діяльності ОСОБА_7 .
Слідчий суддя на цьому етапі розгляду кримінального провадження не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки отриманих даних у їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, в якому його підозрюють, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, а також докази, які були зібрані під час досудового розслідуванні та досліджені у судовому у засіданні, дозволяють слідчому судді дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 24.11.2025 об 11 годині 14 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, що підтверджується відповідним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.11.2025 року (а.пр.63-65).
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду є те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у період відбування покарання у виді пробаційного нагляду за попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 23.09.2024 року, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних звязків, а саме: ОСОБА_5 офіційно не одружений, осіб, яких повинен утримувати за законом не має, нерухомого майна у власності не має, а тому може без будь-яких вагань покинути територію м. Дружківка, з метою ухилитися від відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, є те, що підозрюваний знайомий з потерпілим та свідками, а тому може спробувати переконати, домовитись або залякати вказаних осіб щодо надання ними неправдивих свідчень.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи безпосередньо у судовому засіданні. отже, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків і дослідження їх судом у судовому засіданні.
Обставинами, що підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчиняти інші кримінальні правопорушення, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та на цей час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у період відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 23.09.2024 року.
Крім того, у провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 120200500000653 від 18.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. Вказані обставини, на думку слідчого судді, вказують на наявність ризику того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може і в подальшому вчиняти кримінальні правопорушення.
При цьому, слідчий суддя враховує висновки, які викладені у рішення ЄСПЛ по справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), згідно з якими серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором у судовому засіданні доведена наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілого та свідків, та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з'ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
Зокрема, така позиція викладена у п. 80 рішенні ЄСПЛ у справі «Марченко проти України», суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів».
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
На думку слідчого судді, прокурором у судовому засіданні були доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного в умовах воєнного стану, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також, матеріалами, які характеризують підозрюваного ОСОБА_5 .
Беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, особу підозрюваного, той факт, що він раніше неодноразово судимий, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан, його соціальні зв'язки, репутацію, характеристику за місцем проживання та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 пов'язану з умисним з заподіянням працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.
Слідчий суддя звертає увагу, що, достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, слідчий суддя виснує, що досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).
Даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою судом не встановлено, наявність хронічних захворювань, про які вказував останній, жодним медичним документом не підтверджений.
Крім того, слідчий суддя, вирішуючи клопотання захисника про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, уважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановленні достатні підстави вважати, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також встановлені достатні підстави вважати про існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним в рамках цього кримінального провадження на цій стадії процесу.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому у задоволенні клопотання захисника про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання необхідно відмовити.
Таким чином, беручи до уваги сукупність наданих суду доказів та вищевикладені обставини, дозволяють слідчому судді застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
На підставі викладеного, слідчий суддя уважає за необхідне клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4», строком на 60 днів, з моменту фактичного затримання, тобто з 24 листопада 2025 року до 22 січня 2026 року включно.
Обираючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 , вчинений із застосуванням насильства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193 - 197, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Дружківського відділу Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з моменту його затримання, з 24 листопада 2025 року до 22 січня 2026 року включно, без визначення застави.
Утримувати ОСОБА_5 у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 80).
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, а підозрюваним ОСОБА_5 - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складений та оголошений 27.11.2025 року о 13 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1