Справа № 210/7196/25
Провадження № 3/210/2135/25
іменем України
25 листопада 2025 року
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Чайкіна О.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до обставин викладених у протоколі, дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.5 ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що останні два місяці, а саме жовтень та листопад 2025 року, співробітники патрульної поліції систематично зупиняють транспортний засіб під його керуванням, стверджуючи без підстав та наявних ознак, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння, змушують постійно їхати до ПНД перевіряти стан. 30.10.2025 року працівники поліції зупинили безпідставно та почали вимагати поїхати до ПНД, тому що у нього начебто трясуться руки. Після складання протоколу звернувся до ПНД, де пройшов медичний огляд, за висновком якого не перебував у стані будь-якого сп'яніння, в тому числі наркотичного. Крім того, 19 листопада 2025 року, коли було призначене судове засідання за слуханням попереднього протоколу, знову безпідставно зупинили, на місці зупинки жодних ознак не виявлено, але змусили їхати в ПДН. За висновком ОСОБА_1 не перебував у стані сп'яніння. Поліція постійно провокує за чиїмсь «замовленням». Просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. До заяви долучив висновки.
Зміст правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1
30.10.2025 року о 11:11 год. в м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI RS6 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на нагрудний відео реєстратор Motorola VB400, 475949, 475622.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за п. 2.5 ПДР, за що відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений у ст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (надалі Порядок).
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність: 1) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або 2) під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, 3) за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Позиція суду за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення:
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім. Формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення за своєю сутністю є викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
Між тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається серед іншого: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №498158 від 30.10.2025 року судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що «30.10.2025 року о 11:11 год. в м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI RS6 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.».
Судом під час перегляду відеозапису долученого до протоколу вбачається, що відеозапис (кліп - 0, час 11:12:50) розпочинається з того, що інспектори повідомляють водію причину зупинки, а саме перевірку осіб на орієнтування по СЗЧ, працівниками поліції встановлюється особа водія, згідно водійського посвідчення. Після встановлення особи, працівники поліції починають оглядати транспортний засіб, просять відкрити багажник. ОСОБА_1 відкриває багажник автомобіля та повідомляє, що поспішає.
(кліп - 2, час 11:14:38) Інспектор, який не розмовляв з ОСОБА_1 , відходить від автомобіля, комусь телефонує та каже: «ну тут не Дніпровський за рулем, а Богач що з Херсонської області».
(кліп - 2, час 11:15:27) Інспектор після розмови по телефону повертається, після чого відбувається діалог між працівниками поліції: «…не розбірливо… каже, що повинен бути той за кермом, Цуркан каже, що давай цього, це Голобородька, вони типу як кенти».
(кліп - 0, час 11:16:25) Працівник поліції просить ОСОБА_1 вийти з автомобіля для перевірки на ознаки стану наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 говорить «ви хочете на експертизу? Тоді поїхали» (час 11:17:05), на що працівник поліції відповідає «ще пару ознак і тоді визначимося», після чого просить виставити руки для перевірки на тремтіння, плюнути слиною та закрити очі для перевірки реагування на світло. При перевірці ознак працівник патрульної поліції закрив бодікамеру планшетом (час 11:17:30). Після перевірки працівник поліції відкрив бодікамеру.
(кліп - 0, час 11:18:02) Працівник поліції звертається до іншого та говорить «ну шо?», інший відповідає: «ну давай запропонуємо, а там як буде». Після чого оголошують ОСОБА_1 , що вбачають в останньому ознаки наркотичного сп'яніння та пропонують пройти огляд у медичному закладі, оголошують права та обов'язки.
(кліп - 0, час 11:18:15) ОСОБА_1 заперечує з приводу перебування у стані наркотичного сп'яніння. У цей час інспектор говорить « ОСОБА_2 , нам краще більше не зустрічатися».
(кліп - 1, час 11:27:00) Патрульні складають протокол, у цей час ОСОБА_1 підходить до останніх та каже, що не перебуває в стані наркотичного сп'яніння, ознаки, на які вони вказують, не відповідають дійсності. На що працівник поліції говорить: « ОСОБА_3 не камери, ми б тобі сказали чому так» (час 11:27:21), ОСОБА_1 запитує: «Так а що б сказали якби не камери?» (час 11:27:35), на що інспектор відповідає: «Ну камери працюють, як я тобі скажу, була б інша обстановка» (час 11:27:37).
Далі на відеозаписі зафіксовано факт оголошення протоколу, а також те, що ОСОБА_1 може надати пояснення в суді.
З відеозапису стає очевидно, що весь алгоритм дій працівників поліції, які фактично спонукали до вчинення адміністративного правопорушення, повністю сплановані та виконані працівниками поліції задля складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДРУкраїни та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735 (в подальшому «Інструкція»).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці так і умови та можливість проходження огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення, повідомлення цих ознак особі .
Відмова особи від проходження огляду на стані сп'яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.
Оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов'язковим є доведення підстав для такого огляду особи.
Проте із переглянутого відеозапису, судом встановлено, що ним не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних ознак наркотичного сп'яніння, а так самой беззаперечної відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 поводив себе адекватно, відповідно до виниклої ситуації, реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання, а також сам ставив працівникам поліції питання. При перевірці ознак наркотичного сп'яніння, працівник поліції закрив відеокамеру та відкрив одразу після перевірки.
ОСОБА_1 погодився проїхати до медичного закладу, попри що працівники поліції не доставили його до медичного закладу, а зазначили: що потрібно знайти "пару ознак, щоб прийняти рішення". При цьому попри заперечення водія, один із інспекторів звертається до ОСОБА_1 з фразою " ОСОБА_2 , нам краще більше не зустрічатися" а потім додають, що якби "не працювали б камери, ми б тоді тобі сказали... і була б інша обстановка".
Після встановлення особи водія, працівники поліції почали телефонувати і розповідати комусь, що зупинили іншу особу, а не ту, кого потрібно, після чого вирішили оглянути машину та почали перевіряти ОСОБА_1 на наявність ознак будь-якого сп"яніння, нехтуючи згодою водія проїхати до медичного закладу.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що зазначення працівниками поліції ознак сп"яніння в протоколі само по собі не може свідчить про їх наявність.
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (зі змінами від 20.01.2023 року), передбачає, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (п.3); огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п.4).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п.6).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин.
Надаючи оцінку діям працівників поліції, яка зафіксована на відеозаписах, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, їх поведінку та обстановку, яка склалась на місця події, суд доходить висновку, що в їх діях інспектора була провокація відносно ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини», «Лауко проти Словаччини», «Луц проти Німеччини».)
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу.
З цього питання суд зазначає, що для відмежування провокації від допустимої поведінки Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.
При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
У своїй практиці ЄСПЛ, констатуючи порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод ЄСПЛ, неодноразово висловлювався щодо провакаці, зокрема «правопорушення не було б скоєно, як би не було спровоковано».
Так, для визначення провокації злочину ЄСПЛ встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду, зокрема, що у постанові від 08 квітня 2020 року, справа № 164/104/18).
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти російської федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти російської федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)
Характер обвинувачення та санкція за ч. 1 ст. 130 КУпАП свідчать про те, що адміністративному провадженню у таких категоріях справ характерний кримінальний аспект.
Таким чином, дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку створити ситуацію для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 для складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд, та проїхати до медичного закладу, проте працівники поліції не вжили заходів щодо забезпечення огляду в порядку статті 266 КУпАП, та створили умови, які змусили ОСОБА_1 в подальшому відмовитися від огляду.
У зв'язку з чим, такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому, оскільки правопорушення не було б вчинене без їх активної участі у ньому.
Також до матеріалів справи ОСОБА_1 додав декілька висновків ПНД, складені за направленням працівників поліції, оскільки працівники поліції неодноразово його зупиняли і возили в ПНД.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, поліцейські, як суб'єкт правозастосування склали протокол стосовно ОСОБА_1 самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння, фактично проігнорувавши заперечення ОСОБА_1 .
За таких обставин дії працівників поліції в порушення вимог вищезазначених положень закону, містили формальний характер, інспектор не встановив відомості, які виклав у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а їх дії та поведінка свідчить про намір скласти відносно ОСОБА_1 протокол за будь-яких обставин.
Інші докази по справі, зокрема рапорт працівників поліції, є похідним.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність інкримінованого працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, п. 1, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу - особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: О. В. Чайкіна