Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/1374/25
Номер провадження2/173/970/2025
іменем України
27 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 7125948 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 9000,00 грн., яка надається строком на 360 днів.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача.
27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги за первинними договорами, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7125948 від 26.07.2023.
Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 за № 251124/1 було змінено найменування підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань перед кредитором, утворилася заборгованість відповідача перед позивачем, що становить 47327,40 грн., яка складається з: 9000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16477,20 грн. - нараховані проценти первісним кредитором, 21850,20 грн. -нараховані позивачем проценти за 122 календарних днів.
Тому позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, оскільки суд розглянув справу за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що розмір відсотків, передбачений істотними умовами Кредитного договору суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає перерахунку з урахуванням приписів Закону України “Про споживче кредитування», Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так, відсоткова ставка за Кредитним договором, у період з 22.04.2024 по 19.08.2024 має становити 1,5% в день, а у період з 20.08.2024 по 25.09.2024 - 1% в день. Крім того, сума нарахованих відсотків суперечить законодавству в частині захисту прав споживачів, оскільки несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% відсотків вартості продукції), а тому розмір нарахованих відсотків не може становити більше 4500 грн. Також, оскільки вона є військовослужбовцем, то має пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та нараховані відсотки за користування кредитом підлягають списанню. Крім того, вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Під час укладення договору між первісним кредитором та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов Договору. Договір між сторонами укладений 01.10.2023, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», строк дії договору не продовжувався, а тому нарахування відсотків здійснювалося з урахуванням вимог чинного законодавства. Щодо застосування до відповідача ч.15 ст.14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то відповідач, відповідно до роз'яснень, викладених у листі Національного банку України № 18-112/48620, з метою звільнення від сплати відсотків, мала звернутись до банку та надати відповідні документи, однак відповідачем відповідні документи ні первісному кредитору, ні позивачу не направлялись. Вважає, що стороною позивача документально доведено розмір понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що доводи представника позивача не заслуговують на увагу, оскільки Кредитний договір був укладений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак строк кредитування 360 днів до 25.09.2024, тому відсотки підлягають перерахунку відповідно до положень чинного законодавства. Крім того, посилання представника позивача на лист Національного банку України № 18-112/48620 не заслуговує на увагу, оскільки звільнення військовослужбовців від сплати відсотків передбачено безпосередньо Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який за своєю юридичною природою має вищу юридичну силу порівняно з листами органів виконавчої влади, зокрема роз'ясненнями НБУ.
Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, надавши оцінку доводам сторін і наданим ними доказам, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7125948 про надання споживчого кредиту.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 9000,00 грн., кредит надається строком на 360 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.4. Договору. Знижена процентна ставка становить 0,796% в день та застосовується відповідно до умов п.1.5.2 Договору.
Відповідно до реквізитів Договору № 7125948 від 01.10.2023, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А6245».
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредитні кошти в сумі 9000,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по рахунку відповідача.
27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги за первинними договорами, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7125948 від 26.07.2023.
На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір факторингу № 27.05/24-Ф, акт прийому - передачі Реєстру боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 27.05/24-Ф, а також платіжні інструкції №420,421,424 на підтвердження оплати за договором факторингу.
Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 за № 251124/1 було змінено найменування підприємства на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 7125948 від 01.10.2023, складеного ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА» загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 26.05.2024 становить 25477,20 грн., яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 9000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 16477,20 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 7125948 від 01.10.2023, складеного ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 27.05.2024 по 25.09.2024 в розмірі 21850,20 грн.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.
Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином судом встановлено, що укладений Договір № 7125948 від 01.10.2023 відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 споживчий кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість за тілом кредиту необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В той же час, суд частково погоджується з доводами відповідача про застосування до виниклих правовідносин ч.15 ст.14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на наступне.
Так, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений 01.10.2023. Відповідно до умов Договору та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком до Договору, строк кредитування становить 360 днів, до 25.09.2024.
На час виникнення спірних правовідносин та в період дії строку кредитування з 01.10.2023 по 03.05.2024 частина п'ятнадцята статті 14 Закону № 2011-ХІІ була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.»
Аналіз змісту цієї норми, свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців:
1)військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
2)інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову.
Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у зв'язку з перебуванням безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду.
Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України,захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.
Як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме довідки № 417 з військової частини, відповідач проходила військову службу з 09.10.2023, перебуваючи в АДРЕСА_1 .
Також відповідно до довідки №1559/9548 встановлено, що відповідач в подальшому перебувала на військовій службі за контрактом у військовій частині в АДРЕСА_2 .
Згідно довідки №8703 встановлено, що відповідач у період з 14.04.2025 по 15.04.2025 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Як встановлено з умов Кредитного договору проценти, нараховані кредитором в межах строку кредитування не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов'язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами, тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі.
Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов'язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.
Враховуючи викладене, у період з 01.10.2023 по 03.05.2024, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції чинній на момент укладення Кредитного договору.
Відповідачем не доведено, що під час дії вказаної редакції Закону на неї поширювалися відповідні пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону, оскільки суду не надано доказів, що в цей період часу відповідач була військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації або, що вона, як військовослужбовець, що перебуває на службі за контрактом, брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Законом України 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.Згідно чинної редакції частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діє з 18.05.2024 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Аналіз змісту цієї норми, свідчить, що вона поширюється на такі категорії військовослужбовців:
1)військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам),
2)інших військовослужбовців, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,
3)інших військовослужбовців, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів,
4)інших військовослужбовців, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам).
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.
Отже, відсутність звернення до банку з відповідними документами про право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не позбавляє відповідача можливості їх отримання та у випадку наявності відповідного позову, суд має можливість самостійно застосувати дану пільгу, за наявності правових підстав та провести відповідний розрахунок.
Оскільки відповідач, яка на даний момент є військовослужбовцем за контрактом та приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на неї поширюються пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 04.05.2024 та 18.05.2024, а тому у період з 04.05.2024 по 25.09.2024, відсотки, нараховані за Кредитним договором № 7125948 від 01.10.2023, підлягають списанню.
З огляду на встановлене, суд доходить висновку, що визначена позивачем за договором сума заборгованості по нарахованих процентах підлягає частковому задоволенню, зокрема, стягненню підлягає сума нарахованих процентів за період з 01.10.2023 по 03.05.2024 в розмірі 16477,20 грн.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що відсоткова ставка, застосована кредитором не відповідає вимогам чинного законодавства та має бути перерахована судом, з урахуванням вимог Закону України “Про споживче кредитування», Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» з огляду на таке.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною 5 згідно із Законом № 3498-IX, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» продовження строку користування кредитом може здійснюватися виключно шляхом укладення додаткового договору.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що кредитний договір № 7125948 від 01.10.2023 був укладений до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та після набрання чинності цим Законом строк дії договору не було продовжено.
Також доводи відповідача щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов'язання, однак, не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов'язання.
Разом з тим, проценти відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Оскільки, нараховані відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти за користування кредитом, не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду, відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених процентів за користування кредитом, несправедливими.
Крім того, підписуючи договір, відповідач погодилася з розміром процентів за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, як нового кредитора підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 7125948 від 01.10.2023 у розмірі 25477,20 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 16477,20 грн., а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1304 грн. 02 коп. (25477,20 * 100% : 47327,40 * 2422,40).
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Матеріали цивільної справи містять копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому - передачі виконаних робіт №8376 від 12.05.2025, що підтверджує факт наданих послуг.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.
"Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 3 статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 141 цього Кодексу."
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
Тому, виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 10000,00 грн. є завищеними.
Зокрема суд звертає увагу, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову, яка складає 47327,40 грн. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн., на відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги.
Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 7125948 від 01.10.2023 у розмірі 25477 (двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 20 коп., яка складається з суми кредиту 9000 (дев'ять тисяч) грн., суми процентів за користування кредитом 16477 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1304 (одна тисяча триста чотири) грн. 02 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя: Є.В. Челюбєєв