№ 207/5994/25
№ 2/207/2238/25
24 листопада 2025 року м. Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського в складі:
головуючого судді Притуляка С.А.
за участю секретаря судового засідання Тютюнник Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду із позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 34840,00 грн., яка складається з: 13000,00 грн. основного боргу, 12740,00 грн. процентів, 2600,00 грн. комісії за надання кредиту та 6500,00 грн. неустойки.
Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов'язань за кредитним договором №27.04.2024-100002837 від 27.04.2024р. з повернення кредиту та сплати процентів за його використання.
Представник відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Заперечення відповідача мотивовані тим, що умовами кредитного договору встановлено зобов'язання відповідача сплатити позивачу комісію, пов'язану з наданням кредиту у розмірі 2600,00 грн., однак договір не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Тому, з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів», дані умови договору є нікчемними.
Крім того, відповідач вказує на неправомірність нарахування йому неустойки у розмірі 6500,00 грн.за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з введенням воєнного стану в України з 24.02.2022р. та з огляду на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не долучено відомостей та не надано належних доказів щодо перерахування кредитних коштів. При цьому відповідач не визнає отримання сум, які вказані в позові.
Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Кредитний договір №27.04.2024-100002837 від 27.04.2024р. було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Видача кредитних коштів підтверджується квитанцією від 27.04.2024р., яка є первинним платіжним документом, належним та допустимим доказом, який міститься в матеріалах справи. Особу відповідача при укладанні кредитного договору було ідентифіковано через систему Bank ID. Розмір встановленої договором процентної ставки за кредитом (1% на день) відповідає положенням п.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Наданий суду розрахунок заборгованості є належним доказом надання кредиту та його розміру, а відповідач, оспорюючи його вірність, свого розрахунку не навів. Заявлена до стягнення комісія пов'язана з наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використання стороннього сервісу - інтернет-еквайрінгу, оскільки позивач надає кошти в кредит без відкриття рахунків власної установи, а тому плата за надання кредиту на картку, вказану позичальником є виправданою. Крім того, відповідач мав можливість отримати кредит у відділенні позивача (ТМ «ШвидкоГроші), уникнувши додаткових витрат. Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком т строками повернення кредиту та сплати процентів. Крім того, представник позивача посилався на те, що нарахування відповідачеві неустойки є правомірним, з огляду на положення ст.ст.1054 ЦК та п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом України №3498 від 22.11.2023р.).
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідач навів аргументи аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами правові позиції по суті спору, судом встановлено наступне.
27.04.2024р. між ТОВ «Споживчий центр» (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір №27.04.20.24-100002837.
Вказаний договір було укладено шляхом складання та підписання електронним шляхом - позивачем електронним підписом (КЕП КНЕДП «Masterkey» ТОВ «Арт-Мастер»), а відповідачем одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення), наступних документів: Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) (арк.с.22-25); Заявки кредитного договору №27.04.20.24-100002837; Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) №27.04.2024 - 100002837 (кредитної лінії); Інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 ; Паспорту споживчого кредиту (арк.с.22-29).
Укладання кредитного договору у вказаний спосіб передбачено п.2.1-2.3.7 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) та даний спосіб погодив відповідач.
За умовами укладеного кредитного договору, позивач зобов'язався надати відповідачеві кредит у розмірі 13000,00 грн. на строк 98 днів з дати його надання, до 02.08.2024р. зі сплатою процентної ставки у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Видача кредиту здійснюється на реквізити відповідача, а саме електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .
Крім того, сторонами було узгоджено графік повернення кредиту, шляхом внесення чергових платежів в період з 10.05.2024р. по 02.08.2024р., а також те, що комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 2600,00 грн. і нараховується та обліковується позивачем в день видачі кредиту (п.2-8 Заявки кредитного договору №27.04.20.24-100002837).
Крім того, п.13 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) передбачено неустойку у розмірі 130,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання з надання відповідачеві кредиту, перерахувавши йому 13000,00 грн., з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрінгу LIQPAY, на картку останнього, що підтверджується квитанцією сервісу LIQPAY 2455153918 від 27.04.2024р. (арк.с.21).
Однак, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його використання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по вказаним платежам, як складається з 13000,00 грн. основного боргу по кредиту та 12740,00 грн. по процентам за користування кредитом.
Відповідачем існування вказаної заборгованості та її розміру не спростовано і не надано доказів належного виконання свого грошового зобов'язання з повернення кредиту або контррозрахунку нарахованої заборгованості.
Суд критично оцінює заперечення відповідача проти позову, мотивовані тим, що позивачем не долучено відомостей та не надано належних доказів щодо перерахування кредитних коштів, оскільки, як вже зазначено вище, факт надання відповідачеві кредиту у розмірі 13000,00 грн., в день укладання кредитного договору та у погоджений сторонами спосіб, підтверджується квитанцією сервісу LIQPAY 2455153918 від 27.04.2024р., яка є належним, достатнім та допустимим доказом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, кредитний договір №27.04.20.24-100002837 від 27.04.2024р. укладений у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема зі ст. 207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію», відповідач прийняв запропоновані умови позивача та підписав вказаний договір, який є дійсним та підлягає виконанню.
Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту сплати процентів за його використання в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13000,00 грн. основного боргу по кредиту та 12740,00 грн. по процентам за користування кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині комісії за видачу кредиту у розмірі 2600,00 грн. суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Позивач належним чином обгрунтував заявлену до стягнення комісію за надання кредиту у розмірі 2600,00 грн. та надав відповідні докази, зазначивши, що вона пов'язана з перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використання стороннього сервісу - інтернет-еквайрінгу, оскільки позивач надає кошти в кредит без відкриття рахунків власної установи.
Факт надання позивачем кредиту за допомогою стороннього сервісу - LIQPAY підтверджується матеріалами справи.
До того ж, відповідач звертаючись за отриманням кредиту сам обрав саме такий спосіб його отримання та погодив його у підписаному кредитному договорі.
Заперечення відповідача щодо стягнення з нього комісії за надання кредиту, мотивовані посиланням на положення ст.ст. 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є помилковими та юридично неспроможними, оскільки у наведених ним положеннях закону йдеться про комісію за інформування про стан кредитної заборгованості, в той час як позивач просить стягнути комісію за надання кредиту у вигляді плати сторонньому сервісу. До того ж, позивач не є банком, у розумінні ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», і саме тому був змушений скористатися стороннім сервісом для перерахування відповідачеві кредиту.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 6500, грн. за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Як вбачається з розрахунку позивача, періодом нарахування неустойки є 2024 рік, тобто у період дії в Україні воєнного стану, а тому, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, неустойка в розмірі 6500,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на наведене, суд відхиляє як помилкові та такі, що базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, посилання позивача на те, що після змін, внесених Законом України №3498 від 22.11.2023р. до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за договорами, укладеними з 24.01.2024р. кредитодавцю дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань
Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК прямо встановлює, що у період дії в Україні воєнного стану, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначена норма не містить вказівок про застосування до договорів, які укладені з 24.01.2024р. інших підходів щодо нарахування неустойки.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина перша статті 5 ЦК України).
Відповідно до вимог частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Зміст і суть відносин між сторонами у цій справі це виконання позичальником, грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Сторони вправі в умовах договору обумовлювати сплату неустойки, але зобов'язані ураховувати положення основного акта цивільного законодавства Цивільного кодексу України, яким визначено, що у період дії воєнного стану особа звільняється від виконання цивільного обов'язку щодо сплати неустойки, встановленої кредитним договором.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13000,00 грн. основного боргу, 12740,00 грн. процентів, 2600,00 грн. комісії за надання кредиту.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1970,45 грн.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 509, 526, 530, 549, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 13000,00 грн. основного боргу, 12740,00 грн. процентів, 2600,00 грн. комісії за надання кредиту.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1970,45 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 24.11.2025р.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Притуляк С.А.