Справа № 932/10693/24
Провадження № 2/932/3425/24
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Потоцької С.С.,
за участю секретаря судового засідання-Карапиш А.М.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача -Гейка В.І.,
представника відповідача 1- Конаревої С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання у житловому приміщенні,
Адвокат Гейко В.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання у житловому приміщенні.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у 2024 році ОСОБА_1 вирішила скористатись своїм правом на безоплатне отримання у власність комунального житла, а саме кв. АДРЕСА_1 . Звернувшись до органу приватизації - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, вона отримала відмову, оформлену листом за вих. № 3/16-2655 від 15.05.2024. Відмова у приватизації квартири обґрунтована тим, що в поданому пакеті документів відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_1 з 01.01.1993 по 28.07.1998. Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Для підтвердження цього факту необхідно довести адресу, за якою вона проживала у цей період часу. Позивачач вказує, що у цей період часу вона проживала за адресою: кв. АДРЕСА_2 . Проте позивач не має можливості в позасудовому порядку підтвердити цей факт, тому що вона змінила паспорт, в якому містилась відповідна відмітка. Про відсутність відомостей про реєстрацію позивачки за цією адресою свідчать також відповіді балансоутримувача будинку АДРЕСА_3 КП «Жилсервіс-5» ДМР та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР. Тому встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 у період з 01.01.1993 по 28.07.1998 у квартирі АДРЕСА_2 можливо лише у судовому порядку.
Вказує, що 01.09.1975 по 16.10.1998 працювала на Орендному підприємстві Дніпропетровська виробничо-торговельна взуттєва фірма. Для проживання своїх працівників Дніпропетровським обласним виробничим взуттєвим об'єднанням побудовано гуртожиток в будинку АДРЕСА_3 . Саме у цьому гуртожитку і проживала позивачка з моменту працевлаштування на це підприємство - з вересня 1975 року та впритул до того, як 28.07.1998 перереєструвалася та переїхала проживати за місцем проживання свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справа призначений в порядку загального позовного провадження.
Дніпровська міська рада проти задоволення позову заперечувала, у відзиві на позов вказала, що позивач звернувся до суду із позовом, не обґрунтовуючи чим саме порушено, не визнано або оспорено його право Дніпровською міською радою. Також зазначає, що позивачем не надано достатніх обґрунтованих доказів про наявність її права вселення в квартирі АДРЕСА_2 .
Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради правом подання відзиву не скористався.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи та аргументи представника ДМР є безпідставними та такими, що не спростовують доводів позивачки, викладених в позовній заяві, тому що Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради відмовлено позивачці у проведенні приватизації квартири. Вважаю обґрунтованим, що належним Відповідачем по цій справі є такий орган місцевого самоврядування, як Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, який є органом приватизації житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпро, саме який відмовив позивачці у приватизації квартири. Факт того, що до компетенції саме такого органу місцевого самоврядування, як Департамент житлового господарство Дніпровської міської ради, відноситься вирішення питань проведення процедури приватизації квартир комунальної форми власності, які розташовані у місті Дніпрі, підтверджується п. 1.7. Положення про Департамент житлового господарство Дніпровської міської ради, затвердженого Рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 33/17, відповідно до якого: «Департамент житлового господарство Дніпровської міської ради є органом приватизації житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра». Інший орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада, залучена позивачкою до участі у справі як відповідач-1, як орган, який реалізує повноваження власника державного житлового фонду - територіальної громади м. Дніпро.
Протокольною ухвалою від 15.04.2025 закрито підготовче засідання, призначений розгляд справи по суті.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав викладених у позові.
Представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.
У судовому засіданні 17.11.2025 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 27.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 28.07.1998, що підтверджується відміткою у паспорті (а.с.11) та проживає за цією адресою, що підтверджується довідкою від 28.03.2024 № 008092 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.11 зв.б), витягом з реєстру територіальної громади від 26.03.2024 № 2024/003033335 (а.с.12).
Рішенням виконавчого комітету ДМР від 12.03.2024 № 20-12/3 надано дозвіл на зміну умов договору найму жилого приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , а саме: замість померлого наймача - ОСОБА_2 визначено основним наймачем дружину сина - ОСОБА_1 , складом сім'ї 1 особа (а.с.14).
25.03.2024 між ОСОБА_1 та КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР укладено Договір найму житла в будинку державного і комунального житлового фонду на 35 місяців, яким ОСОБА_1 надано у користування квартиру АДРЕСА_1 (ас. 14 зв.б-15).
15.05.2024 Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради надана відповідь № 3/16-2606 про розгляд заяви про приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с.16).
У листі № 3/16-2606 зазначено, що в поданому пакеті документів відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного фонду ОСОБА_1 з 01.01.1993 по 18.07.1998. Тому, Департамент житлового господарства ДМР відмовив ОСОБА_1 , у передачі квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з наданням неповного пакету документі.
КП «Жилсервіс-5» ДМР листом від 07.08.2024 № 5/6-192 повідомило про те, що: «Будівля за адресою: АДРЕСА_3 в управлінні та на балансі підприємства не перебуває. Також повідомляємо, що підприємство не є розпорядником запитуваної інформації» (а.с.25).
У листі від 12.08.2024 № 5/5-237 Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР повідомив про те, що: «Картотека з питань реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_3 в розпорядження Департаменту станом на 08.08.2024 - не передана» (а.с.25 зв.б).
Допитана як свідок позивач ОСОБА_1 показала, працювала з вересня 1975 року Дніпропетровському обласному виробничому взуттєвому об'єднанні «Оріль», а потім у ТОВ ДП «Оріль-Т» брусовщиком вверху взуття. Після вступу до училища заселилася у гуртожиток. Підприємство всім працівникам надавало кімнату у гуртожитку. Там вона і прожила у квартирі АДРЕСА_6 поки не вийшла заміж до лютого 1998 року, виселилась приблизно раніше на місць чи два. За цією адресою вона була зареєстрована. Проте коли вийшла заміж старий паспорт при зміні прізвища був зданий, тому підтвердити наразі цей факт вона не може. Після одруження вона переїхала до чоловіка у квартиру АДРЕСА_1 , де і мешкає наразі.
Допитана як свідок ОСОБА_3 показала, що працює брусовщиком вверху взуття. З позивачкою познайомилася давно, вона була її наставницею, коли вона поступила в училище у 1982 році. 1982 році вона поселилася у гуртожиток, де і мешкає наразі, на 6 поверсі. Показала, що ОСОБА_1 мешкала на 7 поверсі, чоловіка її не знала, оскільки та з'їхала з гуртожитку, ходили один до одного в гості, підтверджує, що весь час проживала у гуртожитку до укладання шлюбу.
Також у витязі з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 15.08.2024, виданий ДВДРАЦС у Дніпровському районі у Дніпропетровській області (м. Одеса), у розділі «Реєстрація актового запису про шлюб» у відомостях про наречену ОСОБА_1 зазначено місце проживання « АДРЕСА_7 » (а.с. 26-27).Шлюб зареєстрований 27.02.1998.
Період часу з 01.01.1993 по 28.07.1998 входить до періоду з 01.09.1975 по 16.10.1998, коли позивачка працювала в Дніпропетровському обласному виробничому взуттєвому об'єднанні, яке було реорганізовано в Орендне підприємство Дніпропетровська виробничо-торговельна взуттєва фірма «Оріль», а потім у Товариство з обмеженою відповідністю Дочірнє підприємство «Оріль - Т», що підтверджується записами № 6, 7, 8, 9,10 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.09.1977 (ас.16 зв.б-17).
У ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням викладених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно із положеннями частин 3, 4, 5 статті 9 Житлового кодексу УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до положень статті 6 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до підпунктів 3.1.36.3., 3.1.36.4. пункту 3.1 розділу 3 Положення про Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21.12.2016 № 33/17, до функцій Департаменту належить, зокрема, здійснення підготовки проєктів розпоряджень органу приватизації про передачу квартир (будинків) у власність громадян, підготовки проєктів рішень міської ради з питань надання дозволу на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста.
Відповідно до п. п. 17, 18, 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Громадянином до органу приватизації подається, зокрема документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про встановлення факту постійного проживання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в квартирі АДРЕСА_2 в період часу з 01 січня 1993 року по 28 липня 1998 року, що підтверджується наданими доказами, показами свідків та необхідне позивачу для реалізації її особистих прав, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог
При цьому суд, вирішуючи спір між сторонами по суті, бере до уваги те, що встановлення вказаного факту проживання у гуртожитку позивачу необхідно з метою реалізації її права на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_4 з огляду на те, що в розпорядження відповідача не передана картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_3 .
Тому, позивач не має змоги іншим чином підтвердити факт реєстрації та постійного проживання у гуртожитку в період з 01 січня 1993 року по 28 липня 1998 року, окрім як звернення до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту проживання у гуртожитку.
Суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки позивач реалізувала своє право на звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження, проте судовим рішенням, яке набрало законної сили, їй було відмовлено у відкритті провадження у справі, з огляду на наявність спору про право, та роз'яснено їй право на звернення до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання у гуртожитку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.
Керуючись статтями 3, 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 90, 133, 137, 141, 200, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання у житловому приміщенні - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в квартирі АДРЕСА_2 в період часу з 01 січня 1993 року по 28 липня 1998 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_8
Представник позивача ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса
АДРЕСА_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000
Представник відповідача 1 Конарева Світлана Кузьмівна, адреса пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000
Департамент житлового господарства Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 38114671, адреса вул. Воскресенська, 16, м. Дніпро, 49000
Суддя С.С.Потоцька