Справа № 750/13418/25
Провадження № 2/750/3575/25
26 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Супруна О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості та трьох процентів річних,
29.09.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ», у якому, збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за електричну енергію, вироблену за «зеленим тарифом», у розмірі 31 733 грн 49 коп., 3% річних у розмірі 13,04 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 200 грн 00 коп. та судовий збір у сумі 968 грн 96 коп.
Обґрунтовано позов тим, що 25.02.2025 між ТОВ «Енера Чернігів» та ОСОБА_1 укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством №702-ЗТ. За вказаним договором домогосподарством позивача вироблена електроенергія в серпні 2025 року, однак відповідач вчасно за неї не розрахувався, унаслідок чого виник борг у сумі 31 733,49 грн.
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 30.09.2025 відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
30.09.2025 відповідач через систему «Електронний суд» направив до суду заяву про закриття провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 31 733,49 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
09.10.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання (заяву), у якому вона просила відмовити в задоволенні клопотання ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» від 30.09.2025, оскільки відповідачем дійсно виплачена заборгованість у сумі 31 733,49 грн, однак виконання вищевказаного зобов'язання прострочене відповідачем на 5 днів, а відтак розмір 3% відсотків річних становить 13 грн 04 коп.
13.10.2025 відповідач через систему «Електронний суд» направив до суду відзив, у якому просить у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі та зазначає, що 30.09.2025 ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» добровільно погашено заборгованість в сумі 31 733 грн 49 коп. При цьому, своєчасність та повнота оплати послуг постачальників універсальних послуг перед споживачами за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, виконання спеціальних обов'язків ставиться в залежність зі своєчасністю та повнотою оплати ПрАТ НЕК «Укренерго» послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. Через несвоєчасний розрахунок НЕК «Укренерго» виникла заборгованість за договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 702-ЗТ від 25.02.2025, проте вина відповідача в цьому відсутня. Також відповідач заперечує проти стягнення 3% річних та судових витрат.
16.10.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення/збільшення позовних вимог, у якій позивач просить змінити позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 200,00 грн, а також виключити з прохальної частини позовної заяви пункт перший.
20.10.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» направив до суду клопотання, у якому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 до 0,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.
25.02.2025 між ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним господарством № 702-ЗТ (далі - Договір) (а.с. 5-7).
Згідно з пунктом 1 Договору споживач бере на себе зобов'язання продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 25 числа місяця, наступного за розрахунком.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що постачальник універсальних послуг повинен перерахувати кошти для оплати проданої споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок споживача відповідно до заяви-повідомлення.
Відповідно до Акта купівлі-продажу електричної енергії від 31.08.2025 на виконання вимог Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 25.02.2025 № 702-ЗТ споживачем продано, а постачальником універсальних послуг за розрахунковий період 01.08.2025 по 31.08.2025 куплено 5890.000 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 41 212 грн 33 коп., з яких: сума до сплати - 31 733 грн 49 коп., податок на доходи фізичних осіб 18% - 7 418 грн 22 коп., військовий збір 5% - 2 060 грн 62 коп. (а.с. 10).
Заборгованість за Договором була сплачена відповідачем 30.09.2025, що визнається сторонами та підтверджується платіжною інструкцією № 16541, тобто після пред'явлення позову до суду.
Згідно з частиною третьою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (частини друга та третя статті 49 ЦПК України).
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Отже, цивільним процесуальним законодавством України та процесуальна дія позивача як зміна позовних вимог не передбачена, а тому враховуючи диспозитивність цивільного процесу суд уважає заяву ОСОБА_1 про зменшення/збільшення позовних вимог як відмову від позову в частині стягнення заборгованості за Договором у розмірі 31 733 грн 49 коп.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки суд не знаходить підстав для не прийняття відмови позивача від позову, провадження в справі належить закрити.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
За приписами частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з частиною третьою цієї ж статті, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно квитанції № gB3k510XkC79uS9fPv( від 27.09.2025 позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.
Оскільки загальна сума позову становить 31 746,53 грн, із яких заборгованість - 31 733,49 грн (99,96%), розмір судового збору в частині її стягнення становить 968,57 грн.
Оскільки позивач відмовилася від позову до початку розгляду справи по суті, ураховуючи положення частини першої статті 142 ЦПК України, суд уважає за можливе повернути ОСОБА_1 із державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 484,29 грн, сплаченого при подачі позовної заяви про стягнення заборгованості, а також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача на її користь 484,29 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
Позивач у своїй заяві зазначила, що не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а тому просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.
Із огляду на положення частини третьої статті 142 ЦПК України та задоволення частини вимог позивача після пред'явлення нею позову, суд уважає вимогу ОСОБА_1 про компенсацію її витрат на правничу допомогу обґрунтованою.
Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Михайліченко І.О. на підставі Договору № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 (а.с. 19-20).
Згідно Додатку № 2 до договору № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 розмір винагороди адвоката за надані адвокатські послуги правничої допомоги за період з 20.09.2025 по 26.09.2025 складає 7 000 грн.
Згідно квитанції № 2-11/2/24 від 26.09.2025 ОСОБА_1 сплатила 7 000 грн за надання правової допомоги відповідно договору від 05.11.2024 (а.с. 22).
Згідно Додатку № 3 до договору № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 розмір винагороди адвоката за надані адвокатські послуги правничої допомоги за період з 01.10.2025 по 08.10.2025 складає 3 200 грн.
Згідно квитанції № 3-11/2/24 від 26.09.2025 ОСОБА_1 сплатила 3 200 грн за надання правової допомоги відповідно договору від 05.11.2024 (а.с. 22).
Отже, загальна сума витрат позивачем за договором № 11/2/24 про надання правової допомоги від 05.11.2024 становить 10 200 грн.
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення. У пунктах 44, 47 додаткової постанови зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Відповідач, звернувшись до суду із заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, крім іншого, звернув увагу суду на те, що в Деснянському районному суді м. Чернігова розглядалась справа №750/8757/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Чернігів» про стягнення заборгованості за травень 2025 року за договором від 25.02.2025 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством №702-3Т. Адвокат у цій справі вивчила законодавство, що регулює купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, переглянула та вивчила Договір №702-3Т від 25.02.2025, також готувала та направляла досудову вимогу за попередній період, складала позовну заяву про стягнення заборгованості за даним договором.
Суд визнає слушними доводи відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу та ураховуючи вищевикладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, уважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 3 000,00 грн.
Керуючись статтями 142, 255, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» про стягнення заборгованості.
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення про заявлений предмет, з тих же підстав між тими самими сторонами не допускається.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 484,29 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 29 копійок), сплачений відповідно до квитанції № -2668085594 від 27.09.2025.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» на користь ОСОБА_1 484,29 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 29 копійок) судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її складення.
Повний текст ухвали складено 26.11.2025.
Суддя