Справа № 685/1052/25
Провадження № 2/685/586/25
27 листопада 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теофіполь
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 05.07.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6833075 (далі - договір), який укладено в електронній формі в особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та доступний через веб сайт https://www.creditplus.ua та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А7129». Відповідно до умов договору: сума кредиту 10 000 грн, строк кредиту 360 днів (періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата останнього платежу 29.06.2024). Кредитні кошти в сумі 10 000 грн перераховані відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку він вказав особисто в заяві на отримання кредиту. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту (360 днів - стандартна процентна ставка), якщо споживач до 04.08.2023 або протягом трьох календарних днів за цією датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, відповідно до Графіку платежів, або часткове дострокове повернення кредиту, то застосовується знижена процентна ставка 1,393 % в день. У період з 05.07.2023 по 26.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в розмірі 4186 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1400 грн та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2786 грн. Оскільки, ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов'язання щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, утворилася заборгованість. 27.05.2024 згідно з договором факторингу №27.05/24-Ф ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу право вимоги до позичальників, зокрема і за договором про надання споживчого кредиту №6833075 від 05.07.2023. Сума боргу перед новим кредитором (позивачем) становить 28965,66 грн, з яких: 8600 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14718,04 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 5647,62 грн - - заборгованість за відсотками нарахованих позивачем за 33 календарних дні. На підставі викладеного, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 28965,66 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6833075 від 05.07.2023, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 10000 грн витрат на правову допомогу. Крім того просить в порядку частин 10,11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з'явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог, просить проводити розгляд справи у відсутності його представника.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке є у матеріалах справи, до суду не з'явився, клопотань не подав.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» , який діяв станом на день виникнення правовідносин, визначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно з п.22 ч.1 ст.1,ч.1 ст.11, ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Частиною 1 ст.3, ч.2 ст 9, ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. У договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору, 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою шляхом складання сторонами паспорта споживчого кредиту. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В судовому засіданні встановлено, що 05.07.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6833075, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та доступний через веб сайт https://www.creditplus.ua та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А7129». Відповідно до умов договору: сума кредиту 10 000 грн, строк кредиту 360 днів (періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата останнього платежу 29.06.2024). Кредитні кошти в сумі 10 000 грн перераховані відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка вказана у Договорі. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту (360 днів - стандартна процентна ставка), якщо споживач до 04.08.2023 або протягом трьох календарних днів за цією датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, відповідно до Графіку платежів, або часткове дострокове повернення кредиту, то застосовується знижена процентна ставка 1,393 % в день. У період з 05.07.2023 по 26.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в розмірі 4186 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1400 грн та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2786 грн. Оскільки ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов'язання щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, утворилася заборгованість. 28.05.2024 згідно з договором факторингу №27.05/24-Ф ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило позивачу право вимоги до позичальників, зокрема і за договором про надання споживчого кредиту №6833075 від 05.07.2023. Сума боргу перед новим кредитором (позивачем) становить 28965,66 грн, з яких: 8600 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14718,04 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 5647,62 грн - - заборгованість за відсотками нарахованих позивачем з 28.05.2024 по 29.06.2024. Вказане підтверджується змістом кредитного договору №6833075 від 05.07.2023, довідкою про перерахування коштів на кредитну карту НОМЕР_1 , договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024, реєстром боржників до договору факторингу, розрахунком заборгованості, рішенням від 25.11.2024 про зміну назви ТОВ «ФК Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач за 33 дні нарахував відсотки за користування кредитом в розмірі 5647,62 грн з розрахунку 1,7114% за кожен день користування кредитом , починаючи з 28.05.2024 по 29.06.2024.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Одночасно, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набрав чинності 24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, з 22 квітня 2024 до 23 серпня 2024 року застосовується процентна ставка 1,5%.
Ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість за відсотками з 28.05.2024 по 29.06.2024 становить 4257 грн - 8600 грн х 1,5% х 33 дні.
Оскільки відповідач не надав суду доказів того, що кредитна карта НОМЕР_1 , на яку 05.07.2024 перераховано 10000 грн кредитних коштів, належить не йому, а також що це не він підписував кредитний договір №6833075 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на корись позивача 27575,04 грн заборгованості за договором №6833075 від 05.07.2023, з яких: 8600 грн - тіло кредиту, 18975,04 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у розмірі 12422,40 грн на сплату судового збору та професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано договір №10/12-2024 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, рахунок на оплату від 20 жовтня 2025 року. Разом з тим, суд приймає до уваги, що в рахунку на оплату зазначено 1640 грн вартість складання та оформлення процесуальних документів (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання та 1640 грн представництва інтересів Клієнта у судовому засіданні, однак справа розглядається у спрощеному провадженні, відзиву відповідач не надав, від позивача клопотання про витребування доказів , оформленні окремим процесуальним документом, до суду не надходили, представник позивача участі у судовому засіданні не приймав, тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3280 грн не знайшли підтвердження, розмір витрат на правничу допомогу згідно договору від 10 грудня 2024 становить 6720 грн
На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачу задоволено позов в розмірі 95,20 % позовних вимог, то судовий збір необхідно стягнути в розмірі 2306,12 грн (2422,40 грн х 95,20%) та 6397,44 грн (6720 грн х 95,20% ) витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2306,12 грн судового збору та 6397,44 грн витрат на правничу допомогу.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.525,526,530, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст.12, 81, 89 ЦПК України, районний суд,
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822), юридична адреса: 03150, м.Київ вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2) 27575,04 грн заборгованості за договором №6833075 від 05.07.2023, з яких: 8600 грн - тіло кредиту, 18975,04 грн заборгованість за відсотками, а також 2306,12 грн судового збору та 6397,44 витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуюча