Справа № 515/1490/25
Провадження № 2/515/1864/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
27 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Олійника К. І.,
за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 09.07.2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8566860, згідно умов якого відповідач отримав 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.
26.11.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №112-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8566860 від 09.07.2024.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 35 384,33 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000,00 грн; заборгованості за відсотками 23 634,33 грн; 1 150,00 грн заборгованість по комісії, 5 600,00 грн неустойка.
Посилаючись на викладене, просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 35 384,33 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та 8000 грн витрат на правничу допомогу.
Рух справи
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с.46).
Аргументи, доводи, клопотання учасників справи
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» у позовній заяві просило провести розгляд справи за відсутності представника банку, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує відносно заочного розгляду справи.
ОСОБА_1 не скористався правом на подання до суду відзиву на позовну заяву. Про дату, час та місце слухання справи ОСОБА_1 повідомлений належним чином.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.
Суд, зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8566860 (а.с.6-11).
Відповідно до умов Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн, кредит надається загальним строком на 345 днів з 09.07.2024. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.06.2025.
Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (п. 6.1. договору).
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
09.07.2024 ОСОБА_1 в електронній формі заповнив Заяву на отримання кредиту №8566860, яка містить інформацію про позичальника, а також суму кредиту: 5000 грн, строк 345 днів. В Заяві також зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви.
Перед підписанням Договору 09.07.2024 року відповідач заповнив Анкету-заяву на кредит, де зазначив власні персональні дані, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, а також адресу, номер телефону (а.с.14 зворот).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено кредитний договір №8566860 від 09.07.2024, ідентифікований ТОВ «МІОЛАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналоговим підписом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 482362, час відправлення ідентифікатора 2024-07-09 9:46, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_2 (а.с.14).
Перерахування відповідачу на банківську картку грошових коштів в сумі 5 000 грн. підтверджується платіжним дорученням № 136087781 від 09.07.2024 про отримання грошових коштів ОСОБА_1 (а.с.15).
ТОВ «МІЛОАН» надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором № 8566860 за період з 09 липня до 26 листопада 2024 року включно по Договору, яке становить 20 906,00 грн (а.с.15 на зв. - 16) .
Згідно з п. 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення права вимоги за цим договором Кредитодавцеь отримує від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України Позичальнику не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов'язань Позичальника за цим договором.
24 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №112-МЛ.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №112-МЛ ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8566860 від 09.07.2024року у розмірі 20 906,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8566860 від 09.07.2024 року у період з 27.11.2024 року по 19.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 35 384,33 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками 23634,33 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1150 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання 5600грн (а. с.17 на звороті -19).
10.09.2024 за вих. № 24007249/243 на адресу ОСОБА_1 направлено претензію з вимогою погасити заборгованість у сумі 35 384,33 грн (а. с. 31 на звороті).
Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 вказаного Закону).
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору, однак, позичальник не виконував належним свої зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість.
При вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеними з відповідачем кредитними договорами суд дійшов наступного висновку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(провадження № 14-10цс18) висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Аналогічна позиція підтримана в постанові Великої Палати від 05.04.2023 у справі №910/4518/16(провадження № 12-16гс22), де зазначено: «…Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання…».
09.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №8566860, за умовами якого кредит надається загальним строком на 345 днів, тобто до 19.06.2025.
Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит № 88566860 від 09.07.2021 року заборгованість відповідача за вказаним договором складає 20 906,00 грн.
26.11.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 906,00 грн, що підтверджується витягом із реєстру боржників до даного договору.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8566860 від 09.07.2024 року у період з 27.11.2024 року по 19.06.2025 року , заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 35 384,33 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками 23634,33 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1150 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання 5600грн (а. с.17 на звороті -19).
Тобто, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» безпідставно нарахувало відсотки за договором про споживчий кредит № 88566860 від 09.07.2021 року за період після 26.11.2024 року (по 10.09.2025 року), так як до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.
З огляду на викладені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором розраховуються до 26.11.2024 року.
ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не мало права та підстав для подальшого нарахування процентів за користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів за період після 26 листопада 2024 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення комісії
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави висновувати про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, враховуючи принципи справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за договором № 8566860 від 09.07.2024.
Суд також враховує, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.
Матеріали справи, яка є предметом розгляду не містять переліку додаткових (супутніх) банківських послуг кредитодавця (кредитного посередника), які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за договором № 8566860 від 09.07.2024.
Висновки за результатами розгляду справи
Боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором 8566860 від 09.07.2024 року в розмірі 14 156,00 грн, з яких: 4 200,00 грн - сума заборгованості по кредиту (тіло кредиту), 800,00 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту (тіло кредиту), 294,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 8 862,00 грн - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
Щодо судових витрат
Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (40,00%), то із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 968,96 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.
Оцінка судом вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі
Позивач стверджує про наявність понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, які просить відшкодувати.
На підтвердження таких витрат позивачем надані до суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», копію акта наданих послуг № Д/2938 від 19.09.2025, копію детального опису наданих послуг. Згідно зазначених документів вартість наданих послуг становить 8 000,00 грн (консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22).
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас, враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 40,00 % (пропорційність), суд вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 3 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.
Керуючись статтями 526, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №8566860 від 09 липня 2024 року в сумі 14 156 грн (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят шість грн).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (девятсот шістдесят вісім грн 96 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 3 200 грн (три тисячі двісті грн) витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ:35234236, місцезнаходження: 79029, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя К. І. Олійник