Справа № 523/24129/25
Провадження №2/523/8652/25
про залишення позовної заяви без руху
"20" листопада 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Кремер І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання надати грошову компенсацію для придбання квартири,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання надати грошову компенсацію для придбання квартири.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України з огляду на наступне.
Згідно вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, вертаючись до суду з даним позовом, позивачі заявили одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно немайновий і майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.
Дослідивши матеріали позовної заяви суддею було встановлено, що позивачами при зверненні до суду з даним позовом не було додано доказу в підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Згідно ч. 2 ст. 176 ЦПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому ціна позову не відповідає дійсній вартості майна, або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Згідно п. а ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.
За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440 (далі Постанова), - визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Згідно із п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
На день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, тому розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Так, відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.).
З огляду на викладене, суддя вважає про те, що необхідно попередньо визначити розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 8000,00 грн.
З огляду на вищевикладене позивачі повинні сплатити судовий збір у розмірі 8000,00 грн. за реквізитами для сплати судового збору до Суворовського районного суду м. Одеси (https://sv.od.court.gov.ua/sud1527/gromadyanam/tax/).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що виявлені в мотивувальній частині ухвали недоліки унеможливлюють вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу за строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання надати грошову компенсацію для придбання квартири - залишити без руху.
Роз'яснити позивачам про необхідність усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків у строк, який не перевищує десяти днів з дня вручення їй копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та попередити, що в противному разі заява буде рахуватись неподаною та повернута.
Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
У зв'язку з періодичним та довготривалим відключенням електроенергії в приміщенні Пересипського районного суду м. Одеси, повний текст ухвали суду складено 27 листопада 2025 року.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер