ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
20 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Русєвої А.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тищука В.В.,
захисника - Боднарука М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
14.07.2025 року о 00:17 год. у м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 18, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «Jet 0530» з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі відмовився, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, незважаючи на належне сповіщення про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, жодних клопотань не надавав, у зв'язку із чим, суд з'ясувавши думку захисника, вважає за можливе розгляд справи здійснити за відсутності ОСОБА_1 . При цьому, суд враховує, що участь особи, яка притягується до відповідальності у такій категорії справ обов'язковою не є, а участь ОСОБА_1 в судовому засіданні забезпечена участю його захисника.
У судовому засідання захисник Боднарук М.М. зазначив, що ОСОБА_1 не визнає своєї вин у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом. Так, матеріали справи не містять доказів наявності фактів як виконання ОСОБА_1 функцій водія під час руху транспортного засобі, так і самого руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Окрім того, з відеозапису нагрудної камери, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, видно, що ОСОБА_1 не тримав та не контролював транспортний засіб, та надав усні пояснення працівникам поліції, що не здійснював фактичного керування. Разом із цим, відеозапис з невстановленого в протоколі засобу «Zomai» не є доказом керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки він є не належним доказом, так як не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, та не дозволяє прямо встановити факт руху транспортного засобу під час виконання функцій водія саме ОСОБА_1 . Також, працівниками поліції фактично не було надано увагу доводам та заявам іншого учасника події, яка заявила, що здійснювала фактичне керування. Окрім того, з відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, видно, що працівник поліції одразу після зупинки транспортного засобу лише формально зазначив, що у ОСОБА_1 присутній запах алкоголю, при цьому, будь-якого огляду водія на встановлення решти ознак алкогольного сп'яніння, про які ідеться в протоколі, зокрема порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, працівниками поліції проведено не було та притягуваному не повідомлялось. Також, згідно відеозапису з нагрудного відеореєстратора видно, що ОСОБА_1 не заявляв відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не визнавав себе водієм транспортного засобу. У зв'язку із зазначеними обставинами захисник просив справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши захисника, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідив докази, зібрані у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Так, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №390908 від 14.07.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 14.07.2025 року о 00:17 год. у м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 18, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «Jet 0530» з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі відмовився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООР від 14.07.2025 року, згідно якого у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, у останнього виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає дійсності;
- відеозаписами з нагрудних реєстраторів працівників поліції та службового транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 було зупинено працівниками патрульної поліції, під час спілкування з яким у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти оглядна стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки або в медичному закладі, проте ОСОБА_1 повідомив, що він не керував транспортним засобом, а тому не має підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. В подальшому, працівники поліції, показали ОСОБА_1 відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля, з якого вбачається, що ОСОБА_1 стояв спереду та керував електросамокатом, а його дівчина стоїть позаду та тримається за нього, після чого поліцейський знову неодноразово запропонував ОСОБА_1 пройти оглядна стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки або в медичному закладі, проте ОСОБА_1 кожен раз стверджував, що не керував транспортним засобом.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи відеозапис з нагрудних реєстраторів працівників патрульної поліції та службового транспортного засобу, суд вважає, що хоча ОСОБА_1 і не висловлював категоричної відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, але його дії, які проявлялись у запереченні пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з посиланням, що він нібито не керував транспортним засобом, навіть після пред'явлення йому поліцейським відозапису про перебування за кермом самокату саме ОСОБА_1 , безумовно свідчили про його ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що в свою чергу свідчить про його відмову від проходження такого огляду.
Більш того, з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з реєстраторів службового автомобіля працівників поліції вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а його дівчина стояла позаду нього та трималась за ОСОБА_1 , а тому твердження сторони захисту щодо відсутності доказів керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом є голослівними.
При цьому, той факт, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено вищевказаний відеозапис не може безумно свідчити про його неналежність, адже відеозапис віднесений до переліку доказів перелічених у ст.251 КУпАП, а не відображення в протоколі відомостей про цей відеозапис не є таким істотним процесуальним порушенням, яке б впливало на доведеність вини притягуваного та спростовувало б висновки суду.
Таким чином, за встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить до однозначного висновку, що незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, його вина у відмові проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується відеозаписами долученими до матеріалів справи, з яким встановлено, факт керування електросамокатом саме ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Відтак, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, його вина підтверджена в суді належними та допустимим доказами.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_1 в його вчиненні.
Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №390908 від 14.07.2025 року, ОСОБА_1 14.07.2025 року о 00:17 год. у м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 18, керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «Jet 0530» з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі відмовився, порушивши вимоги п. 2.5 ПДР України.
Зі змісту ч.1 ст.266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, що і було виявлено поліцейським у притягуваного ОСОБА_1 , а тому були підставою для проведення його огляду.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З викладеного слідує, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на вимогу поліцейського від проходження такого огляду відмовився.
Оцінюючи твердження сторони захисту з приводу того, що працівниками поліції фактично не було надано увагу доводам та заявам іншого учасника події, яка заявила, що здійснювала фактичне керування, суд визнає їх голослівними, оскільки згідно відеозапису з нагрудних реєстраторів працівників поліції, останні на такі заяви показали відеозапис, на якому зафіксовано факт, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а також попередили дівчину про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень.
Твердження сторони захисту, що працівник поліції одразу після зупинки транспортного засобу лише формально зазначив, що у ОСОБА_1 присутній запах алкоголю, при цьому, будь-якого огляду водія на встановлення решти ознак алкогольного сп'яніння, про які ідеться у протоколі, проведено не було, суд визнає необґрунтованими, оскільки інші ознаки сп'яніння, зокрема порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає обстановці, були помітні, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом з реєстраторів працівників поліції. Більш того, така ознака, як запах алкоголю з порожнини рота вже є підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також безпідставними суд визнає посилання захисника на судові рішення, прийняті у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, оскільки ці рішення не мають преюдиційного значення та більш того не є релевантними обставинам цієї справ, а цитати з цих рішень захисником вирвані з контексту судових рішень і невірно інтерпретуються захисником та трактуються на власну користь, що виглядає як ніщо інше як намагання вести суд в оману.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд вважає необґрунтованою позицію сторони захисту про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки така позиція була спростована дослідженими доказами та суд визнає її такою, яка переслідує мету уникнути відповідальності за вчинене.
З викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.
Обставин, які відповідно до ст.ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч.1ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/16943/25
Номер провадження №3/522/5816/25
Головуючий суддя - Русєва А.С.