Справа № 463/6358/25
Провадження № 2/463/1947/25
25 листопада 2025 року місто Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді Ціпивко І.І.
з участю секретаря Метеллі Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
встановив:
Стислий виклад позицій сторін.
Представник позивача ПрАТ «СК «Універсальна» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Універсальна» суму матеріального збитку, що складає 270644,72 грн та судові витрати, що складаються з 2422,40 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3140/215/041362 (далі - Договір). Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
24.05.2024 року в м. Львів, на пересіченні вул. Пасічна та вул. Ярошнської ОСОБА_1 (далі - Відповідач), керуючи транспортним засобом ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Личаківського районного суду міста Львова від 05.06.2024 року по справі №463/4854/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та відповідно винним у вчиненні дорожньо-транспортній пригоди.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт.
На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 270644,72 грн. До сьогоднішнього дня позивач не отримав ніякого відшкодування зі сторони відповідача, а тому позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
ПрАТ «СК «Універсальна», сформувавши документи в системі «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І. /а.с. 11/.
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 08 серпня 2025 року з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 14/.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11.08.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду по суті на 01.09.2025 о 10:30 год. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 14/.
Сторона позивача клопотала про розгляд справи за їх відсутності.
01.09.2025 судове засідання відкладено на 18.09.2025 у зв'язку з неявкою відповідача /а.с. 18/.
03.09.2025 із заявою про ознайомлення з матеріалами справи звернулася представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прокопчук А.В. 04.09.2025 з такими представник ознайомилася /а.с. 22-25/.
18.09.2025 справу знято з розгляду у зв?язку із перебуванням судді у відпустці /а.с. 26/.
06.10.2025 судове засідання відкладено на 23.10.2025 у зв'язку з неявкою відповідача /а.с. 31/.
20.10.2025 стороною відповідача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності /а.с. 35/.
23.10.2025 судове засідання відкладено на 05.11.2025 /а.с. 38/.
05.11.2025 судове засідання відкладено на 25.11.2025 /а.с. 45/.
Розгляд справи по суті відбувся 25.11.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача ПрАТ «СК «Універсальна» в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Прокопчук А.В. подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності. В поданій заяві позов заперечили.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом, з документів прикріплених до статкартки справи №463/6358/25 в системі документообігу суду Д-3, встановлено наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , 25.05.2024 о 07 год. 46 хв. на перехресті вул. Ярошинської - Пасічна у м. Львові, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 , виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda NS», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3В, 16.13 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
05.06.2024 року постановою Личаківського районного суду м. Львова визнано відповідача ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Так як обставини події встановлені і викладені в постанові Личаківського районного суду м. Львова від 05.06.2024, яка набрала законної сили 17.06.2025, то така є обов'язковою та враховується судом при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена постанова суду, однак лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 транспортний засіб «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 , належить ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що між ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № №3140/215/041362, предметом якого є страхування транспортного засобу «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 , з терміном дії від 15.06.2023 до 14.06.2026.
Судом встановлено, що заявою ОСОБА_2 повідомив страховика про вищезгадану ДТП та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування стосовно страхового випадку, що відбувся за участі належного йому автомобіля «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 .
28.05.2024 проведено огляд автомобіля «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 28.05.2025
Відповідно до Звіту №1889/24 про оцінку автомобіля «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 від 13.06.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 складає 286165,80 грн.
Згідно із страховим актом №G-22644-1 підлягає відшкодуванню 270644,72 грн, що додатково підтверджується рахунком №0000002039 від 06.06.2024 виданим ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто»
26.06.2023 відповідно до платіжної інструкції № 11382 ПрАТ «СК «Універсальна» перерахувало на рахунок ТОВ «Автомобільний дім «Галич-Авто» 270644,72 грн відповідно до складеного страхового акту № 5730743 від 18.05.2023 та рахунку №0000002039 від 06.06.2024 за ремонт автомобіля «Skoda Kodiak», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно з умовами договору страхування.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ні власника транспортного засобу «ВАЗ 21013», д.н.з. НОМЕР_2 , ні водія ОСОБА_1 застрахована не була.
Враховуючи вищезазначене, невідшкодованою позивачу залишається сума коштів у розмірі 270644,72 грн.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з відшкодуванням позивачем шкоди, завданої відповідачем, та набуттям права зворотної вимоги (суброгації) до винної особи (відповідача) - відшкодування відповідачем шкоди, а саме: різниці між фактичним розміром виплаченого потерпілому страхового відшкодування і страховою виплатою, отриманою від страховика винуватця ДТП (відповідача).
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), відповідно до яких стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи як до страховика потерпілої особи перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, страховик відповідача виконав свої зобов'язання, відшкодувавши витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу в межах ліміту відповідальності за шкоду майну.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
З урахуванням вищенаведених норм права, суд дійшов переконання, що в результаті виконання умов договору добровільного страхування та проведення ПрАТ «СК «Універсальна» виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування у деліктному зобов'язанні, яке виникло між відповідачем та потерпілим, відбулась заміна кредитора, а саме: до страховика потерпілого ОСОБА_2 ПрАТ «СК «Універсальна» перейшло право вимоги до винної особи у розмірі 270644,72 грн.
Відповідач у добровільному порядку вказані кошти не відшкодував.
Зважаючи на викладене, повністю, всебічно та об'єктивно проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 270644,72 грн.
Суд критично оцінює доводи сторони відповідача, в основу яких покладено заперечення позову у зв?язку з його необгрунтованістю, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та розцінюються як такі, що надані з метою уникнення відповідальності за наслідки вчиненого правопорушення та відповідно відшкодування 270644,72 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25.11.2025, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 25.11.2025, а датою складення повного тексту судового рішення 27.11.2025.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (ЄДРПОУ 20113829, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9) суму матеріального збитку, що складає 270644,72 грн. (двісті сімдесят тисяч шістсот сорок чотири грн. 72 коп.) та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2025 року.
Суддя Ірина ЦІПИВКО