Справа №463/7595/25
Провадження №1-кс/463/7307/25
про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою
26 листопада 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваногоОСОБА_4 , захисника -адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотанняслідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025140120000427 від 27.02.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Милятин, Острозького району, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України,
встановила:
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні№62025140120000427 від 27.02.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що штаб-сержант ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи на посаді сержанта резерву 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира, в умовах воєнного стану, 15.12.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що на території АДРЕСА_2 , та в період з 15.12.2024 по даний час відсутній на службі без поважних причин і не виконує свої службові обов'язки в умовах воєнного стану, чим вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.
12.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у порядку ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України. Але враховуючи, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування і не являється на місце служби з метою ухилитись від проходження військової служби, 13.08.2025 засобами поштового зв'язку направлено три повістки про його явку до ТУ ДБР у м. Львові та повідомлення про підозру, проте останній до слідчого не з'явився.
Тобто, підозрюваний ОСОБА_4 жодного разу у визначений час до слідчого за викликами не з'явився, відомості щодо його місцезнаходження відсутні, місце служби про своє місце знаходження не повідомляє, на телефонні дзвінки неодноразово не відповідав.
Крім того, ОСОБА_4 достеменно знаючи про здійснення досудового розслідування за вищевказаних обставин, ухиляється від з'явлення до органу досудового розслідування про що свідчить неодноразові повідомлення слідчого про необхідність прибуття підозрюваного, для проведення слідчих дій, а також направлені повістки за місцем проживання останнього.
Викладене підтверджується матеріалами указаного кримінального провадження.
Таким чином штаб-сержант ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, яке інкримінується ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків обвинувачення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала, навівши мотиви, зазначені у ньому, просила його задовольнити та зазначила, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти поданого клопотання заперечили, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту, та при застовуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши думку прокурора, яка вважає за необхідне обратиОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, проаналізувавши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025140120000427 від 27.02.2025 за підозрою ОСОБА_4
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Останнє розпочато за фактом самовільного залишення розташування військової частин в умовах воєнного стану.
При розгляді клопотання встановлено, щоштаб-сержант ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи на посаді сержанта резерву 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира, в умовах воєнного стану, 15.12.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що на території АДРЕСА_2 , та в період з 15.12.2024 по даний час відсутній на службі без поважних причин і не виконує свої службові обов'язки в умовах воєнного стану, чим вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином штаб-сержант ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Також встановлено, що 12.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у порядку ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135 КПК України. Але враховуючи, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування і не являється на місце служби з метою ухилитись від проходження військової служби, 13.08.2025 засобами поштового зв'язку направлено три повістки про його явку до ТУ ДБР у м. Львові та повідомлення про підозру, проте останній до слідчого не з'явився.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 15.08.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
26.11.2025 о 09 год. 23 хв. ОСОБА_4 , 13.08.1975 затримано.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутоїОСОБА_4 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України/, про що свідчать, зокрема: матеріалами службового розслідування; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 06.03.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 06.03.2025; /а.с.6-39/ та інші матеріали кримінального провадження, зібрані у ході досудового розслідування.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, щоОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Однак слідча суддя, враховуючи доводи сторони захисту, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що не суперечить приписам ч.8 ст. 176 та ст. 182 КПК України.
З урахуванням наведеного вище, слідча суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюєтьсяОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідча суддя вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. з покладенням на підозрюваногоОСОБА_4 , обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню частково, а саме слід обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, із визначенням застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 коп.
Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановила:
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 24 січня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з часу затримання підозрюваного 26 листопада 2025 року 09 год. 23 хв.
Визначити підозрюваному заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , 13.08.1975 такі обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з території населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які надають право на виїзд за межі України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24 січня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільненняОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 27.11.2025 о 10 год.00 хв.
Слідча суддя ОСОБА_10