Справа № 462/8151/25
26 листопада 2025 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюка А. І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Рух справи.
ОСОБА_1 22.10.2025 року (вх. № 23527) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якому просить суд:
- визнати грошові кошти у розмірі 3 000 (три тисячі) Євро, що становить 144 615 (сто сорок чотири тисячі шістсот п?ятнадцять) грн 90 коп. за офіційним курсом НБУ, 35 700 (тридцять п?ять тисяч сімсот) доларів США, що становить за офіційним курсом НБУ 1 481 771 (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 34 коп. та 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп., а також дохід отриманий фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 за 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, які були знятті протягом червня - серпня 2025 року в АТ «Універсал Банк» (monobank, МФО 322001) спільним майном подружжя.
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 863 193 (вісімсот шістдесят три тисячі сто дев?яносто три) грн. 62 коп., як половину вартості спільного майна подружжя.
- зобов?язати ОСОБА_2 повернути золотий чоловічий перстень, срібний чоловічий перстень, золотий хрестик, обручальний перстень із діамантом та обручальний перстень із сапфіром.
- залишити транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2004 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 за ОСОБА_1 з присудженням ОСОБА_2 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності.
- судові витрати у справі покласти на відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.10.2025 року заяву було залишено без руху, у зв'язку з її істотними недоліками.
На усунення недоліків заявнику надавався п'ятиденний строк.
Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення, а також Довідки про причини повернення/досилання, що міститься у матеріалах справи, лист із копією зазначеної ухвали, який скеровувався позивачу, був повернутий відділенням пошти.
Щодо неусунення недоліків позову.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 752/24739/19, провадження № 61-20936 св 21/ від 18.01.2023 року).
Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 26.11.2025 року не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі, будь-яких заяв чи клопотань не надходило, що може свідчити про втрату правового інтересу до цієї справи.
Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що заяву слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя - вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: