Справа № 444/4465/25
Провадження № 3/444/2262/2025
20 листопада 2025 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Відділу поліції № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 ),
за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , 30.10.2025 року о 11:47 год. в с. Мацошин по вул.Центральна, 1 Львівського району, Львівської області, керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_3 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк 10 років у відповідності до постанови Жовківського районного суду Львівської області від 10.01.2025 року, чим порушив вимоги п. п. 2.1 а ПДР за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що його повідомлено про те, що розгляд справи відносно нього відбудеться в Жовківському районному суді Львівської області.
Відтак, ОСОБА_1 знаючи, що на розгляді в суді відносно нього перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення, проявив байдужіть до результів розгляду такої.
Суд враховує, що ОСОБА_1 на адресу суду не було подано жодного клопотання.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати ВРП від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги доправ, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов'язковою.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, розумні строки розгляду справи, а також строки, передбачені ст. 38 КУпАП, приходжу до переконання про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , який не проявив жодної закікавленості та не виявив бажання прибути до суду для розгляду справи відносно нього.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, і підлягає адміністративній відповідальності.
Факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 підтверджується зібраними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме:
-протоколом ЕПР1 № 498216 від 30.10.2025 року;
-відеозаписом події на диску,
а також іншими матеріалами адміністративної справи.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена повністю.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, не встановлено.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність, не встановлено.
Підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу немає.
Підстав звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено.
Вина ОСОБА_1 полягає в тому, що він керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_3 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк 10 років у відповідності до постанови Жовківського районного суду Львівської області від 10.01.2025 року, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Призначаючи вид та міру стягнення правопорушнику, враховую відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, а також характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який не працює, є неповнолітнім.
Ст. 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
З врахуванням всіх у сукупності вище перелічених обставин, місця, способу вчинення правопорушення, так як адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу, що буде достатнім та необхідним для його виправлення та запобіганню вчиненню ним в подальшому адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 року (в останній діючій редакції) ставки судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн., а тому дана сума судового збору підлягає стягненню з правопорушника.
Керуючись статтями 24-1, 27, 40-1, ч. 4 ст. 126, статтями 284, 287, 294, 307, 308, 310 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у вигляді шрафу у розмірі 1200 (однієї тисячі двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з дня її винесення.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначений постановою; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат визначається КМ України.
Суддя: Зеліско Р. Й.