Справа №443/1888/25
Провадження №3/443/842/25
іменем України
26 листопада 2025 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фізичну особу-підприємця, працюючого інженером комп'ютерних систем у Жидачівському професійному ліцеї,
за статтею 122-4 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 10.10.2025 о 14 год 29 хв у м. Львів, вул. Пасічна, 53 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди не залишився на місці та не повідомив про подію підрозділ поліції, чим порушив вимоги пункту 2.10. «а» ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 122-4 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення визнав повністю, надав суду пояснення, які повністю відповідають викладеним у протоколі обставинам, щиро розкаявся.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції статті 122-4 КУпАП адміністративним правопорушенням є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Підпунктом «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001р. №1306 (далі - ПДР) встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Вина ОСОБА_1 у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №485791 від 17.10.2025, згідно з яким ОСОБА_1 10.10.2025 о 14 год 29 хв у м. Львів, вул. Пасічна, 53 керуючи транспортним засобом та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив місце події, не повідомивши про це орган чи відділ поліції (а.с.3);
схемою місця ДТП, яка сталася 10.10.2025, в якій графічно зображено місце дорожньо-транспортної пригоди, причетний до неї транспортний засіб та його розташування по відношенню до інших об'єктів на місці події, зазначено особу, яка керувала цим транспортним засобом, а також пошкодження, які зазнав загаданий транспортний засіб (а.с.4-5);
рапортом від 10.10.2025, яким повідомлено начальника УПП у Л/о про виявлення обставин вчинення ДТП та залишення одним із її учасників місця ДТП (а.с.6);
письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які узгоджуються з викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення обставинами (а.с.7);
письмовими поясненнями ОСОБА_1 по суті правопорушення (а.с.8) та поясненнями, даними ним у суді добровільно, за власної волі, які узгоджуються між собою та з матеріалами справи, повністю підтверджують достовірність викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин та в яких він визнав вину у вчиненому правопорушенні.
Проаналізувавши вищевказані документи, пояснення ОСОБА_1 , суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт залишення ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому статтею 122-4 КУпАП, яка доведена повністю; обставину, яка пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення - щире розкаяння винного, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 122-2 КУпАП у виді штрафу. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.
Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів