Справа № 337/4457/25
Номер провадження 2/337/2412/2025
27 листопада 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
за участю секретаря Кабалюка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу транспортного засобу,
27 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу транспортного засобу, в якому заявлено вимоги на суму 176913 грн та судового збору 1769,13 грн.
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачам визначений 15- денний строк з дня отримання ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву.
Правом на надання відзиву відповідач не скористувався.
Ухвалою суду від 27 жовтня 20025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про розгляд справи сповіщений у встановленому порядку.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України.
Вислухавши доводи учасників провадження, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.09.2024 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №2343/2024/4889916. Договір оформлено в сервісному центрі ТСЦ 2343 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філії ГСЦ МВС) в присутності адміністратора Павловського О.В., який перевірив відповідність інформації, внесеної до Договору документам, які були надані сторонами укладеного договору.
Згідно п.1.1. зазначеного Договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідачу) транспортний засіб: марка FORD, модель FUSION 2012 року випуску, колір Чорний, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за продавцем 01.06.2021 року підрозділом МВС ТСЦ 2348 .
Відповідно п.2.1. Договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.
Згідно п.2.2. Договору, право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного Договору.
Відповідно п.3.1. Договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 501 600,00 грн.
Згідно п.5.1. Договору, покупець зобов'язаний, зокрема, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу зазначену у п.3.1. Договору.
Відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши суму 335822 гривні. Залишок несплаченої суми склав 165778 гривень, що являлось еквівалентом суми 4000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на дату укладання договору (курс НБУ станом на 20.09.2024року - 1 долар США = 41,4445 гривень).
У зв'язку з відсутністю у відповідача на момент складання та підписання договору, грошових коштів у повному обсязі, сторони фактично змінили умови п.2.1. договору та дійшли згоди, що відповідач поверне залишок суми за придбаний автомобіль, що є еквівалентом 4000 доларів США, протягом 8 місяців з дати підписання договору (а саме з 20.09.2024р.), у розмірі 500 доларів США на місяць.
На підтвердження даної домовленості відповідачем було власноруч складено розписку, де обома сторонами було відображено дані умови.
Відповідно до ч.1,2 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом
Згідно ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Таким чином, позивач мав сплачувати суму, що є еквівалентом 500 доларів США, у гривні на дату розрахунку у строк до 31.10.2024р., 30.11.2024р., 31.12.2024р., 31.01.2025р., 28.02.2025р., 31.03.2025р., 30.04.2025р. та до 31.05.2025р. включно. Проте, всупереч домовленості сторін, жодного платежу відповідач не зробив, суму заборгованості за купівлю Транспортного засобу у еквіваленті 4000 доларів США відповідно до умов договору Відповідачем сплачено не було.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц, крім іншого, зазначив, що, незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов'язанні (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ.
Подібного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020року по справі № 912/1120/16.
Відповідно до Офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (за даними НБУ), Відповідач мав сплатити: 41,2790 * 500 = 20 639,50 грн. станом на 31.10.2024р.; 41,5956 * 500 = 20 797,80 грн. станом на 30.11.2024р.; 42,0390 * 500 = 21 019,50 грн. станом на 31.12.2024р.; 41,8242 * 500 = 20 912,10 грн. станом на 31.01.2025р.; 41,5140 * 500 = 20 757,00 грн. станом на 28.02.2025р.; 41,4787 * 500 = 20 739,35 грн. станом на 31.03.2025р.; 41,5647 * 500 = 20 782,35 грн. станом на 30.04.2025р.; 41,5285 * 500 = 20 764,25 грн. станом на 31.05.2025р.
Таким чином, заборгованість відповідача за придбаний відповідно до умов договору транспортний засіб складає 166 411,85 грн.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем не оспорений факт невиконання у повному обсязі узятих на себе зобов'язань зі сплати вартості придбаного транспортного засобу у повному обсязі, розмір наявної заборгованості, суд вважає заявлені в цій частині позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок погашення боргу 166 411,85 грн.
Щодо позовних вимог, заявлених в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд враховує наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати
та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з тим, за змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З огляду на викладене, враховуючи в пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за період з 24 лютого 2022 року, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідачем заявлених трьох процентів річних у розмірі 2586,59 та інфляційних втрат, у розмірі 7914,56 нараховані за період з листопада 2024 року по червень 2025 року відсутні.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становлять 94, 06% у сумі 1664,04 грн.
Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265ЦПК України суд,
Позовні вимоги- задовольнити частково.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) в рахунок погашення боргу за договором від20.09.2024 року у сумі 166 411,85 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1664, 04 грн., а всього 168075 (сто шістдесят вісім тисяч сімдесят п'ять) грн.89 коп.
В іншій частині заявлених вимог- відмовити.
Копію заочного рішення направити відповідачам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня з дня ухвалення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Салтан Л.Г.