Справа № 317/5763/25
Провадження № 2-н/317/360/2025
25 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Мінгазов Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Відповідно до положення ч.2 ст.161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Разом з тим, дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суд доходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.
Відповідно до чинного цивільно - процесуального законодавства заява про видачу судового наказу повинна відповідати загальним правилам щодо її змісту і форми, які визначені статтею 163 ЦПК України.
Дотримання належної форми заяви є однією з найважливіших умов реалізації права на звернення до суду.
Так, за правилами п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Однак, судом встановлено, що заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів подана з порушеннями вимог ст.163 ЦПК України, а саме: остання не містить жодних даних боржника, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника або номер і серію паспорта боржника, які б надали суду можливість ідентифікувати та перевірити місце проживання останнього.
Наведені обставини унеможливлюють перевірку місця реєстрації боржника, що є перешкодою у видачі судового наказу.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до положень ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже вказаною статтею Сімейного Кодексу визначено суб'єктний склад осіб, які в інтересах дітей мають можливість звернутись до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення аліментів та умови, за яких ці особи можуть звернутися до суду.
Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_1 , яка є матір'ю дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертається в порядку наказного провадження із вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина, зазначаючи, що дитина проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні.
Однак, серед наданих до заяви матеріалів, не міститься жодного належного доказу на підтвердження зазначеної обставини - постійного проживання дитини з матір'ю та перебування дитини на її утриманні.
Слід також врахувати на звернення заявника з вимогами про стягнення аліментів на дитину саме в наказному провадженні.
Судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин, у тому числі по доведенню факту проживання дитини із заявником та перебуванні на її утриманні.
Відповідно до ч.2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Ураховуючи те, що заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України, що позбавляє можливості розглянути заяву по суті, вважаю необхідним відмовити у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1ст.165ЦПК України та роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою самою заявою в порядку наказного провадження після усунення її недоліків (ч. 1ст. 166 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.165, 167, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а також для звернення до суду в порядку позовного провадження.
Копію ухвали направити заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Р.В. Мінгазов