26 листопада 2025 року м. Мукачево Справа 303/3713/25
2-др/303/18/25
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - Кость В.В.
розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» від імені якого діє Чехун Юлія Віталіївна
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Від представника позивача Чехун Ю.В. через підсистему «Електронний суд» надійшла до суду заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правову допомогу по вищевказаній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 04 серпня 2025 року суд ухвалив рішення по справі, яким позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 було задоволено.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (6000,00 гривень) представником відповідача був наведений у відзиві на позовну заяву, в якому також зазначалося, що докази на підтвердження розміру понесених відповідачем судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
У відповідності до частини третьої ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
В судове засідання сторони не викликалися, оскільки згідно з частиною третьою ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Виходячи із змісту заяви, матеріалів справи необхідності розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення за участю учасників справи не має.
Дослідивши подану заяву, матеріали справи №303/3713/25, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту третього 3 частини першої ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - Кодекс) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішене питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою та третьою статті 133 Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представник відповідача надала: довіреність, договір про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року, звіт про виконану роботу відповідно до договору №01/25-СЦ від 04 червня 2025 року та платіжну інструкцію №СЦ00030710 .
Із п. 3.1 договору про надання правничої допомоги №01/25-СЦ вбачається, що вартість правових послуг складає 6000,00 гривень за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору.
Відповідно до звіту про виконану роботу відповідно до договору №01/25-СЦ від 04 червня 2025 року, адвокатське об'єднання «Лекс Верітас» в особі адвоката Моісеєнко Максим Юрійович надало, а клієнт прийняв послуги у відповідності та на умовах договору №01/25-СЦ, які полягали у формуванні запиту на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів, складання позовної заяви, роздрукуванні позову, додатків до нього та одного примірника позову з додатками для відправки відповідачу, проведенні детальної консультації щодо дій після відкриття провадження у справі та наданні інших консалтингових послуг.
Клієнт зауважень та заперечень до адвоката щодо наданих послуг не має.
Згідно з платіжною інструкцією №СЦ00030710, позивачем було перераховано 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) гривень адвокатському об'єднанню «Лекс Верітас» за надання правничої допомоги згідно додаткової угоди №1 до договору №01/25-СЦ 01 квітня 2025 року.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як вбачається з опису вкладення та списку «ПВРЗ 06.08.2025 (law/nmo), відповідачу було направлено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення разом з додатками 06.08.2025.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася своїм процесуальним правом та не подала до суду заперечень щодо заяви представника позивача Чехун Ю.В. про ухвалення додаткового рішення, в тому числі і щодо розміру заявленого відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Приймаючи до уваги фактичні обставини по справі у контексті з вищевказаними положеннями законодавства, суд приходить до висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу слід задоволити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 15, 133, 137, 141, 246, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,
1. Заяву представника позивача - Чехун Юлії Віталіївни про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволити.
2. Ухвалити додаткове рішення у справі №303/3713/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», від імені якого діє Чехун Юлія Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).
4. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Кость