Справа № 127/25911/25
Провадження № 2/127/5574/25
19 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шаміної Ю.А.,
при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Лукашенка В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 є про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, яка нарахована за період з 01 червня 2022 року по 30 квітня 2025 року в загальному розмірі 4517,75 грн, на підставі положень ст. 525, 526, 530, 610-612, 625, 651 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830, зі змінами.
Позов мотивовано тим, що відповідач є власником житлового помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житлове помешкання забезпечується послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» відповідно до умов, визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Зазначений житловий будинок технічно під'єднаний до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 грудня 2020 року №2634 та від 21 липня 2022 року №1447 (зі змінами), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за спожиті послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за період з 01 червня 2022 року по 30 квітня 2025 року включно утворилася заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 4517,75 грн, яку і просить стягнути з відповідачів.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2025 року відкрите спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася. При цьому, відповідач була повідомлена про розгляд справи, копію позовної заяви та доданих до неї документів отримала 07 жовтня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067011613648.
У судове засідання представник позивача Матвеєва А.О. не з'явилася, проте подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник Лукашенко В.Б., який діє на підставі довіреності від 25 червня 2025 року, заперечували щодо задоволення позову. Представник відповідачки пояснив, що ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_2 , жодних договорів із позивачем КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» не укладала, заяв-приєднання також не подавала. Крім того, згідно рішення ВМР від 29.11.1998 надано дозвіл на облаштування окремого входу до цієї квартири, після чого відбулося перепланування квартири та влаштування автономного палення цієї квартири. Автономне опалення було змонтовано у 1997 році та згідно акту КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» від 14.11.2007 року квартири, серед яких і квартира АДРЕСА_3 , від'єднанні від централізованого опалення у 2007 році. Тобто послуги з централізованого опалення позивачем не надаються. Зважаючи на вказане представник відповідачкиОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також відповідач зауважила, що будівля будинку три поверхи, проте жоден стояк із тепломереж не проходить через квартиру АДРЕСА_3 , тому позов вважає безпідставним. Відповідач вказала, що близько двадцяти років є дійсно єдиним власником квартири АДРЕСА_2 .
Вислухавши пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.
Судом установлено, що помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №429579445 від 02.06.2025. Вказане визнається відповідачем.
Інших особі, які зареєстровані за цією адресою, судом не встановлено.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до ст. 7 цього закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Порядок укладення таких договорів, передбачений ст. 13 вказаного закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 вказаного закону, якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Доступ до веб-сайту підприємства є відкритим.
Інформації, що мешканці будинку, у якому знаходиться квартира належна на праві власності відповідачці, у визначений законом строк вибрали модель організації договірних відносин матеріали справи не містять.
Тобто з 01 листопада 2021 року почав діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, укладений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» зі змінами.
Враховуючи те, що в суду відсутні відомості, які свідчать, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а тому між сторонами справи укладений договір та відповідно з 1 листопада 2021 року між ними існують правовідносини врегульовані цим Типовим договором.
Укладення таким чином договору не суперечать вимогам ст. 633, 634 ЦК України та відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому судом не встановлено, що відповідач надавала у встановлений чинним законодавством термін заперечення або протокол розбіжностей до типового договору, а тому відповідач є споживачем послуги, яка надається позивачем.
Суд звертає увагу, що заперечення відповідача про відсутність підстав стягнення із неї заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з 01 червня 2022 року по 30 квітня 2025 року у зв'язку з від'єднанням її квартири від мережі централізованого теплопостачання у 2007 року та відсутністю договору про надання житлово-комунальних послуг є безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодних належних доказів дотримання передбаченого законодавством Порядку відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. Разом з тим, існування таких обставин не виключає існування договірних відносин між сторонами на підставі Типового договору.
Судом не встановлено укладення індивідуального договору до 01 листопада 2021 року між сторонами. Разом з тим відсутність договору не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої виконавцем.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Крім того відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
Судом не встановлено укладення індивідуального договору з відповідачем відповідно до вищевикладених положень. Разом з тим відсутність договору не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої виконавцем.
Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.
При цьому, слід врахувати, що з 01 травня 2021 року набрали чинності зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які передбачали нову систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання цих послуг, та визначено особливості укладання, зміни та припинення договорів.
Позивач, звертаючись до суду просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2022 року до 30 квітня 2025 року.
Із оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , слідує, що нарахування за вказаний період здійснювались по тепловій енергії, а тому дані відносини до 01 листопада 2021 року регулюються положеннями Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно положень вказаних нормативних актів споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послугу в строки і на умовах, що визначені договорами.
Споживач здійснює оплату за цими договорами щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Щомісяця позивач нараховував по вказаному помешканню плату за надані послуги з постачання теплової енергії, однак кошти за вказані послуги не сплачувалися, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги. Докази щодо звернення в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг чи їх ненадання чи надання цих послуг іншою особою (не позивачем) у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово - комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово - комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно оборотної відомості та розрахунку, розмір заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 червня 2022 року по 30 квітня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , становить 4517,75 грн, з яких: 3882,65 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 143,72 грн - сума 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, 491,38 грн - сума витрат від інфляційних процесів.
Доказів, які б спростували вказані нарахування, матеріали справи не містять. Відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК УРСР саме власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Такий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 12 червня 2020 року в справі № 712/8733/17 (провадження № 61-1838св18).
Отже, враховуючи положення ст. 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає/зареєстрований він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 526, 530, 625 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість в загальному розмірі 4517,75 грн (чотири тисячі п'ятсот сімнадцять гривень сімдесят п'ять копійок), з яких: 3882,65 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 143,72 грн - 3% річних, 491,38 грн - сума інфляційних втрат; а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», код ЄДРПОУ 33126849, місцезнаходження: вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницька область;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 26 листопада 2025 року.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна