Справа153/1784/25
Провадження2/153/660/25-ц
"27" листопада 2025 р. м.Ямпіль
у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/1784/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №00-9986488 від 26.09.2024 у розмірі 11486.40 грн., 2422,40 грн. судових витрат та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26.09.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідач уклали кредитний договір №00-9986488 на суму 7200.00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт кредитора, ознайомився з правилами надання коштів у позику, на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс кредит». Після чого, добровільно без примусу чи тиску, відповідач заявив бажання про отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. Отже, для ознайомлення з правилами, до укладення Кредитного договору, відповідачу в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту. Погодившись з умовами запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, відповідач його підписав за допомогою одноразового ідентифікатора, і первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору. Отже, Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Також, приймаючи умови Кредитного договору, відповідач підтвердив, що йому у чіткій та зрозумілій формі була надана вся актуальна й достовірна інформація, передбачена ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», також підтвердив ознайомлення з Правилами, повністю їх зрозумів, погодився з ними та зобов'язався неухильно їх дотримуватися. Отже, у кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 20493. На виконання умов Кредитного договору 26.09.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «ПРОФІТГІД». 17.03.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Відповідно до реєстру боржників №Б/Н від 17.03.2025 до договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача. Також, позивач вказує, що розрахунок заборгованості, підготовлений первісним кредитором, позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунок позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості, тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.
05 листопада 2025 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.
Сторони у судове засідання не з'явилися, так як не викликалися, лише повідомлялися належним чином. Позивач 03.11.2025 за вх..№6922 (а.с.4 на зворотній стороні) просив розгляд справи проводити без участі позивача. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча належним чином повідомлявся - рекомендованими повідомленнями вих..№R067032291764, яке повернулося із довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.60-62), що відповідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 (61-185св23) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без його участі, (а.с.4 позовної заяви), клопотання про витребування доказів (а.с.42-43).
Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.49-51), витребування доказів (а.с.53-55), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Із копії договору Кредитної лінії №00-9986488 від 26.09.2024, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту продукту (а.с.7-11) судом встановлено, що ОСОБА_1 26.09.2024 надано кредит у сумі 6000,00 грн., на строк до 360 календарних днів. 26.09.2024 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису підписав паспорт споживчого кредиту та договір Кредитної лінії. Також, згідно паспорту споживчого кредиту, комісія за надання кредиту складає 1200 грн.
Із копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.12-13) судом встановлено, що на картковий рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Макс кредит» 26.06.2024 перераховано 6000 грн. кредиту, код авторизації 999044.
Із копії довідки про ідентифікацію (а.с.14) судом встановлено, що ТОВ «Макс кредит» 26.09.2024 о 12:39:08 надіслало на номер телефону НОМЕР_2 ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор 20493.
Із копії додаткової інформації щодо переказу грошових коштів через ТОВ «ПрофітГід» (а.с.15-16) судом встановлено, що ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Макс кредит» за кредитним договором №00-9986488 26.06.2024 о 12:40:28 перераховано 6000 грн. кредиту, код авторизації 999044.
Із копії виписки з особового рахунка за кредитним договором №00-9986488 від 26.09.2024 та детального розрахунку заборгованості (а.с.17-18) судом встановлено, що станом на 01.10.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена і складає 14486.40 грн. з яких: 7200 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 4286.40 грн. -заборгованість за процентами; 3000.00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.
Із копії договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025, Акту приймання-передачі та реєстру боржників, платіжної інструкції (а.с.19-24) судом встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Макс кредит» уклали договір факторингу відповідно до умов якого ТОВ «Макс кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача відповідно до реєстру боржників.
Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриваБанк» вихід.№20.1.0.0.0/7-251106/8707-БТ від 12.11.2025 (а.с.64-68) судом встановлено, що 26.09.2024 зараховано відповідачу переказ на карту у сумі 6000,00 грн.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.
Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов'язався надати та надав грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов'язання не виконав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що після підписання договору кредитної лінії, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно тарифів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також слід зазначити, що відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи зі змісту ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку з особового рахунка, в яких зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 26.09.2024 складає 6000,00 грн. Окрім того, переказ коштів підтверджено випискою за договором за період 26.09.2024-01.10.2024.
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 6000,00 грн. 26.09.2024.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 11486.40 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №30778 від 31.10.2025 (а.с.6), за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2422,40 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2422 гривні 40 копійок.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного:
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери», додаток 1 до договору, акт прийому-передачі надання послуг, додаткова угода №25770864609 від 11.09.2025.
Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.11Закону України «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ бульвар Лесі Українки,34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №00-9986488 від 26.09.2024 у сумі 11486.40 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., та витрати понесені на правову допомогу у сумі 7000 грн., а всього 20908 (двадцять тисяч дев'ятсот вісім) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. В. Гаврилюк