Справа № 128/4739/25
Іменем України
26 листопада 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,
розглянувши адміністративний матеріал, що поданий відділом поліції №5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №669780 від 16.11.2025, «15.11.2025 о 22 год 30 хв ОСОБА_1 знаходився вдома у АДРЕСА_1 , де вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлювався в її адресу нецензурними словами».
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено заяву ОСОБА_1 , у якій він просить розглядати справу за його відсутності, з протоколом та з місцем розгляду справи ознайомлений, скарг та претензій ні до кого не має.
У судове засідання 26.11.2025 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, хоч у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_2 26.11.2026 через електронну пошту суду подала заяву, у якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, претензій до чоловіка вона не має, вони примирилися, 15 листопада у них стався конфлікт, психологічної шкоди їй не завдано, на даний час конфлікт вичерпано, вона його не звинувачує.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У частині другій статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, по яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Відповідно до зазначеної норми Закону, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не є обов'язковою.
За таких обставин суд вважає за можливе прийняти рішення у справі 26.11.2025 у відсутність належним чином повідомленої особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, та потерпілої.
Оглянувши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Згідно із статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно з вимогами статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У диспозиції частини першої статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з фабулою протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №669780 від 16.11.2025, «15.11.2025 о 22 год 30 хв ОСОБА_1 знаходився вдома у АДРЕСА_1 , де вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлювався в її адресу нецензурними словами».
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та до протоколу не долучено жодних доказів, з яких можна було б установити, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру фізичному або психічному здоров'ю його дружини ОСОБА_2 була завдана шкода.
Слід зазначити, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків.
Так, людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, - це конфлікт.
Таким чином, самі по собі «висловлювання нецензурними словами», про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №669780 від 16.11.2025, не завжди являють собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Лише факт конфліктної ситуації між членами родини не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Більше того, у поданій до суду заяві потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що її психічному здоров'ю не було завдано шкоду, претензій до ОСОБА_1 не має, між нею та її чоловіком виникла конфліктна ситуація.
Тобто установлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серіїВАД №669780 від 16.11.2025, фізичному або психічному здоров'ю його дружини ОСОБА_2 шкоди завдано не було, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення, з урахуванням загального характеру законодавчого положення, а також профілактичної та каральної мети стягнень, є притаманною кримінальному провадженню, а отже, і сам зміст складеного протоколу має відповідати вимогам для змісту обвинувального акту, зокрема, і чіткого викладу фактичних обставин та конкретності інкримінованого правопорушення.
Оцінюючи докази у даній справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховую таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути підтверджене належними та допустимими доказами
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У даному випадку в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт того, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру фізичному або психічному здоров'ю його дружини ОСОБА_2 була завдана шкода, а тому наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять подію і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
У зв'язку з викладеним вище, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з цих підстав слід закрити.
Керуючись статтями 9, 173-2 ч. 1, 245, 247 п. 1, 251, 268, 280, 283, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.