Справа № 128/2317/23
26 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсними рішень Стрижавської селищної ради, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсними рішень Стрижавської селищної ради, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності.
12.09.2025 представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокатом Гуменюк Н.В. подано до суду заяву про зупинення провадження у справі та про залучення позивачів. Дана заява обгрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є його правонаступниками, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 .
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Путілін Є.В. подав до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі, в якій викладено наступне.
В позовних вимогах позивач посилаючись на незаконність прийнятих селищною радою рішень, оскілки на вказаній земельній ділянці знаходиться побудований ним гараж, просить суд визнати недійсним: п. 1 рішення Стрижавської селищної ради від 26.07.2005р. №25 28 сесії 04 скликання про ндаання безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; п. 1 рішення Стрижавської селищної ради від 29.06.2017р. №28 23 сесії 7 скликання в частині затвердження технічної документації на земельну ділянку площею 0,1500га кадастровий номер 0520655900:02:010:0240 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту смт Стрижавка; п. 2 рішення Стрижавської селищної ради від 29.06.2017р. №28 23 сесії 7 скликання в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1500га кадастровий номер 0520655900:02:010:0240 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту смт. Стрижавка; скасувати рішення державного реєстратора Луценко Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52712390 від 18.06.2020р. про державну реєстрацію прав власності на ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1500га кадастровий номер 0520655900:02:010:0240 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту смт Стрижавка; припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1500га кадастровий номер 0520655900:02:010:0240 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту смт Стрижавка.
Позивач помер і адвокатом подана заява про зупинення провадження у даній справі.
Так в постанові 14 травня 2024 року по справі № 438/366/16-ц провадження № 61-10560св23 верховний суд виснував, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).
Підставою заявленого позову є посилання позивача на рішення 49 сесії 5 скликання від 29.07.2010р. №9 про надання йому дозволу на розробку містобудівного обґрунтування, однак, вказане рішення не являється в розумінні вимог ЗК України (ст. 116,126) рішенням про надання в користування та передачу у власність земельної ділянки.
Також позивачем не надано жодного дозвільного документа на будівництво гаражу (дозвіл, будівельний паспорт, повідомлення про початок будівельних робіт), з чого можливо зробити безпосередній висновок про самовільність вказаного будівництва.
Ст. 376 ЦК України Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Отже, позивач являючись власником будівельних матеріалів за відсутністю рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) намагається визнати недійсним рішення Стрижавської селищної ради про затвердження технічної документації.
Так в аналогічних правовідносинах (справа №127/16444/19 постанова від 23 травня 2022 року провадження № 61-9791св20) верховний суд дійшов до наступного правового висновку.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення (чи його окремих положень) органу місцевого самоврядування, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. Обґрунтовуючи позов у цій справі, ОСОБА_1 зазначила, що її законний інтерес полягає у можливості скористатись своїм правом на отримання земельної ділянки, яка знаходиться під гаражем (який побудований її батьками), у власність (правом приватизацію) На переконання позивача, порушення її законного інтересу відбулось внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішень, які стосуються процедури передачі у власність земельної ділянки, на якій розміщений гараж, відповідачці. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача, який мешкає в будинку АДРЕСА_3, відсутнє будь-яке право на земельну ділянку будинковолодіння АДРЕСА_4 , на якій розташовано самочинно збудований гараж. 13 березня 2014 року ОСОБА_2 в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, звернулась до Вінницької міської ради із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки, площею 485 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка надавалась в користування згідно з рішенням Виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06 липня 1955 року № 18/626 з урахуванням порядку користування, встановленого рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02 червня 1990 року у справі № 2-495. Рішенням Вінницької міської ради від 11 квітня 2014 року № 1692 відповідно до частини першої статті 118 ЗК України, ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою. Рішенням Вінницької міської ради від 27 червня 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,0485 га за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий №0510100000:03:022:0255 та передано земельну ділянку ОСОБА_2 у власність. Положення частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України покладають на кожну сторону обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач не надала суду дозвільних документів на будівництво гаража та прийняття його в експлуатацію, як і доказів виділення земельної ділянки (чи припинення у встановленому порядку права користування земельною ділянкою землекористувачів будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 ) під уже збудований самочинний гараж батькам позивача та самому позивачу. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які права на земельну ділянку будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований самочинно побудований гараж, так само як до позивача не перейшло право власності в порядку спадкування на вказане майно. Також під час розгляду справи по суті представниками позивача було визнано, що позивач не зверталась до Вінницької міської ради із заявою щодо надання їй земельної ділянки під вказаним гаражем. Лише після вчинення дій по знесенню гаража вона виявила, що земельна ділянка вже приватизована. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права є помилковими та були предметом перевірки під час апеляційного розгляду справи. Так, апеляційний суд відхилив аналогічні мотиви апеляційної скарги ОСОБА_1 з огляду на те, що міська рада правильно встановила наявність у ОСОБА_2 права на користування земельною ділянкою і керуючись нормами статей 116, 118, 125 ЗК України та нормами Закону України «Про землеустрій», в межах своє компетенції прийняла рішення, які є законними. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що ОСОБА_1 не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами наявність підстав для визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень Вінницької міської ради в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Аналогічно і в даній справ позов було подано після того як ОСОБА_2 в 2020році звернувся до ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (справа №128/2252/20 на даний час рішення не прийнято) . і лише після подання позову звернувся з аналогічним позовом до ОСОБА_2 (справа №128/1460/21 рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 04.07.2022р. в задоволені позову було відмовлено).
З урахуванням вищевикладеного у ОСОБА_1 відсутні будь-які права на земельну ділянку та гараж, тому до правонаступників (спадкоємців) не можуть перейти в порядку спадкування права на них, отже правовідносини не допускають правонаступництво.
На підставі викладеного просив закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Стрижавської селищної ради, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Окрім того, представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Путіліним Є.В. подано заяву про розгляд його клопотання у його відсутність.
Представник відповідача Стрижавської селищної ради у поданому на позовні заяву відзиві просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин (ст. 24 ЦК України). Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Беручи до уваги заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги та обставини справи, суд доходить висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, відтак, справа підлягає до закриття у зв'язку зі смертю відповідача.
Керуючись ст.ст. 255-256, 352-355 ЦПК України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсними рішень Стрижавської селищної ради, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності - закрити у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_1 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя Л.П. Шевчук