Справа №635/12244/24 Доповідач: Люшня А.І.
Провадження №23-з/818/56/25
26 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові, заяву захисника Цуркана В.І. про відвід судді Савенка М.Є. у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,-
В провадженні судді Харківського апеляційного суду Савенка М.Є. знаходиться справа за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
21 жовтня 2025 року захисник Цуркан В.І. подав заяву про відвід судді Савенка М.Є. В обґрунтування заявленого відводу посилається на те, що 14 жовтня 2025 року звертався до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу, про долучення до матеріалів справи результатів звернення до Військової служби правопорядку та заявами про повідомлення щодо відсутності матеріалів електронної справи, про доведення змісту повного тексту апеляційної скарги, яка направлялася до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, про повідомлення щодо переліку додатків до апеляційної скарги. Вказав, що суддею Савенко М.Є. вказанні клопотання та заяви не розглянуті та не вирішенні. Зазначив, що клопотання та заяви від 14 жовтня 2025 року не внесені до електронної справи ЕС ЄСІКС та не висвітленні у електронній справі Харківського апеляційного суду (номер провадження 33/818/1738/25).
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Цуркан В.І., будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися. Захисник Цуркан В.І. подав до Харківського апеляційного суду заяву про проведення розгляду заяви про відвід судді без участі його та ОСОБА_1 , а тому апеляційний розгляд відбувся за їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Процедура відводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме ст.ст.75, 80-81 КПК України.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовується судами при розгляді справ як джерело права, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, Мироненко і Мартенко проти України, Рудніченко проти України).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії ).
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Із даних реєстру «Судова влада України» слідує, що розгляд справи за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області 18 вересня 2025 року, призначений на 21 жовтня 2025 року перенесено на 02 грудня 2025 року о 11-15 год.
Тобто, суддя Савенко М.Є. не розглянув клопотання та заяви захисника Цуркана В.І. від 14 жовтня 2025 року, оскільки 21 жовтня 2025 року судового засідання у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року, не відбулося.
Доводи захисника Цуркана В.І. про те, що клопотання та заяви від 14 жовтня 2025 року не внесені до електронної справи ЕС ЄСІКС та не висвітленні у електронній справі Харківського апеляційного суду (номер провадження 33/818/1738/25), не приймаються до уваги, оскільки технічне внесення таких клопотань та заяв до електронної справи до повноважень судді не входить.
Таким чином, доводи, на які посилається захисник Цуркан В.І. в заяві, як на підстави для відводу, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, безпідставні і такі, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях та носять абстрактний та неконкретизований характер.
Захисником Цурканом В.І. будь-яких інших обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді Савенка М.Є., не зазначено.
Враховуючи викладене, заява захисника Цуркана В.І. про відвід судді Савенка М.Є. за наведених обставин задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 80 КПК України,
Заяву захисника Цуркана В.І. про відвід судді Харківського апеляційного суду Савенка М.Є. у справі №635/12244/24 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду Люшня А.І.