Справа № 646/12155/25
Провадження № 1-кс/646/2858/2025
26 листопада 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора : ОСОБА_3 ,
захисника : ОСОБА_4 ,
підозрюваного : ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання старшого слідчого СВ Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020011525 від 12.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, уродженця та мешканця Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, призваний на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ЗСУ наказом командира частини № 204 від 14.07.2025 року, на час вчинення правопорушення проходив службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ЗСУ, військове звання - «старший сержант», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020011525 від 12.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області за процесуальним керівництвом Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020011525 від 12.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 14.07.2025 № 204, старшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0520-1253-4419-3 від 20.05.2025 року, старший сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до проходження військової служби. 14.07.2025 року ОСОБА_5 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ЗСУ відповідно до наказу командира частини № НОМЕР_2 та розпочав проходження військової служби за мобілізацією. На підставі зазначеного наказу його призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який проходив військову службу за мобілізацією в умовах особливого періоду. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на всій території держави введено правовий режим воєнного стану, який триває по теперішній час.
Однак старший сержант ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, 22 липня 2025 року, близько 07:00 год., вирішив стати на злочинний шлях та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та без поважних причин, самовільно залишив місце несення служби - місце тимчасового розташування стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, що дислокувалося у районі населеного пункту АДРЕСА_2 , - та незаконно ухилився від подальшого проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд і не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Так, реалізуючи свій злочинний умисел, старший сержант ОСОБА_5 , у порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу командирів, 22 липня 2025 року близько 07:00 год. самовільно залишив місце несення служби - місце тимчасового розташування стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, що дислокувалося у районі населеного пункту АДРЕСА_2 , - та вибув у невідомому напрямку, тривалий час перебуваючи поза межами військової частини, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
25 листопада 2025 року старшим слідчим слідчого відділу Куп'янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.1,3,5,ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде перебувати на волі.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що він не має наміру порушувати обов'язки, які будуть йому встановлені слідчим суддею.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики у клопотанні не підтверджені належними доказами, підозрюваний має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, а тому просив відмовити в застосуванні запобіжного заходу.
Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до витягу з ЄРДР СВ Куп'янським РВП ГУНП у Харківській області за процесуальним керівництвом Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020011525 від 12.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
25 листопада 2025 року старшим слідчим слідчого відділу Куп'янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: актом службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця несення служби; протоколами допитів свідків у кримінальному провадженні; іншими матеріалами досудового розслідування, які містять дані, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів підозрюваного, проте вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що клопотав підозрюваний слідчий суддя не вбачає.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме - можливість переховування старшого сержанта ОСОБА_5 від органу досудового розслідування чи суду, обґрунтовується наступним: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. З огляду на тяжкість інкримінованого злочину, існують усі підстави вважати, що ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказана обставина створює реальну загрозу уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності.
Також про наявність зазначеного ризику свідчить той факт, що старший сержант ОСОБА_5 , діючи умисно, самовільно залишив місце несення служби з метою ухилення від виконання військових обов'язків у період дії воєнного стану, та протягом тривалого часу не повідомляв командування про своє місце перебування.
Такі дії свідчать про свідоме ухилення від військової служби і дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме - можливість незаконного впливу старшого сержанта ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні, є реальним та підтверджується наступним ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків - своїх колишніх співслужбовців, які проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ та безпосередньо разом із підозрюваним брали участь у виконанні службових завдань. Такі дії можуть полягати у вмовляннях, переконаннях або проханнях надавати показання на його користь чи змінювати вже надані свідчення.
Слід також враховувати, що показання свідків, надані під час досудового розслідування, не мають для суду наперед установленої сили, а тому будуть перевірятися безпосередньо в судовому засіданні. Це створює реальні передумови для спроб підозрюваного вплинути на свідків з метою перекручення або зміни їхніх свідчень.
Крім того, перевірка достовірності причин можливої неявки свідків до органу досудового розслідування чи суду може потребувати додаткового часу, що призведе до затягування строків досудового розслідування та створить можливості для незаконного впливу ОСОБА_5 на інших учасників кримінального провадження. У разі перебування на волі, підозрюваний не буде позбавлений можливості - з використанням мобільних телефонів, засобів зв'язку чи інших способів комунікації - здійснювати тиск або вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме - можливість вчинення старшим сержантом ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується наступним. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, існують підстави вважати, що ОСОБА_5 , у разі перебування на волі, може знову вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, тобто самовільно залишити місце несення служби без поважних причин в умовах воєнного стану, або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Враховуючи наведене, наявність вище зазначених ризиків, обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, не здатне забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, оскільки на даному етапі досудового розслідування (одразу після повідомлення про підозру) ризик переховування є значним.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 р. зазначив, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia).
Згідно вимог ч.7 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020011525 від 12.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, строком 60 (шістдесят) днів тобто до 23 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме: з 25.11.2025 року о 09:25 год.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено 27.11.2025 року о 09 год.30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1