справа № 492/284/24
провадження № 2/492/11/25
про залишення заяви без розгляду
25 вересня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Рябчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання, -
встановив:
Заявниця звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій просила суд встановити факт її проживання разом з ОСОБА_4 на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що протягом останніх 20 років заявниця проживала разом з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу на правах члена сім'ї та вони вели спільне господарство. Заявниця була зареєстрована разом з померлим ОСОБА_4 , тому вона є спадкоємцем четвертої черги. З метою прийняття спадщини заявниця звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено заявниці в оформленні спадщини через не доведення факту спільного проживання зі спадкодавцем, тому, враховуючи відсутність спору про право, заявниця звернулася до суду із вказаною заявою.
У судове засідання заявниця та її представник не з'явилися, але до суду від представника заявниці надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності заявниці, вимоги викладені у заяві підтримав в повному обсязі просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримав в повному обсязі не заперечував проти їх задоволення.
Залучені до участі у справі як заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про причини невручення судових повісток, в яких є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений вказаним учасникам справи належним чином. Клопотання про розгляд справи за їх відсутності, заперечення до суду не подали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За положеннями статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповно рідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання, до участі у справі, як заінтересовану особу, залучила Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області (а. с. 2-3).
Згідно листа № 382/0116 від 11 липня 2024 року, виданого Арцизькою державною нотаріальною конторою Одеської області, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли спадщину також ОСОБА_2 , син померлого, ОСОБА_3 , син померлого (а. с. 40).
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які разом з заявницею прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 (а. с. 45-46).
Судом встановлено, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання вбачається спір про право, оскільки окрім неї право на спадщину мають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є спадкоємцями першої черги, оскільки подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак заявницею не було самостійно залучено до участі у справі вказаних осіб.
Наведене фактично унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання у порядку окремого провадження, оскільки у судовому засіданні встановлено спір про право.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що встановлення факту спільного проживання необхідно заявниці для отримання спадщини, яка передбачена для членів сімей в тому числі і для заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як спадкоємців першої черги, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу пов'язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, а не окремого провадження.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20), від 25 жовтня 2022 року у справі № 760/13773/20 (провадження № 61-797св22).
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах у порядку, визначеному відповідним чинним законодавством, із дотриманням принципів змагальності та диспозитивності.
Згідно з частиною 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення встановлюються законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі залишення заяви без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Аналізуючи вказані норми права, суд вважає за необхідне роз'яснити заявниці, що сплачена сума судового збору за подання заяви про встановлення факту спільного проживання підлягає поверненню за її клопотанням.
Керуючись статтями 133, 247, 258-261, 293, 294, 315, 353 ЦПК України, пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах, судовий збір підлягає поверненню за її клопотанням.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їй повної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.