Справа № 643/20770/25
Провадження № 1-кс/643/6667/25
24.11.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170001180 від 10.04.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, раніше не судимої, неодруженої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 24.11.2025 надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у кримінальному провадженні № 12025221170001180 від 10.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 190 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованою підозрою, що 17.06.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла рішення про заснування, та зареєструвала ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОБОЖАНКА+» (далі ТОВ «СЛОБОЖАНКА+») код ЄДРПОУ 45615662 юридична адреса якої є: м. Харків, вул. Нескорених (Героїв Праці) 66 кв. 196. Основним видом діяльності ТОВ «СЛОБОЖАНКА+» є виробництво легких металевих пакувань. Згідно рішення №1 на посаду директора обрано ОСОБА_5 .
У відповідності до статуту ТОВ «СЛОБОЖАНКА+» п. 3.1. органами управління товариства є: Загальні збори учасників, виконавчий орган - директор. Відповідно до п. в) 3.17. директор товариства серед інших обов'язків - укладає цивільні угоди від імені Товариства, розпоряджається майном, майновими правами або грошовими коштами Товариства.
01 липня 2024 року ОСОБА_5 звернулась із заявою-договором про відкриття поточного рахунку до Договору на комплексне банківське обслуговування у АТ «СЕНС БАНК» де їй було відкрито та присвоєно розрахунковий рахунок НОМЕР_1 .
В літку 2023 року ОСОБА_5 познайомилась із потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким здійснювала декілька взаємних підприємницьких угод.
Після чого, дізнавшись про матеріальне становище потерпілого ОСОБА_8 у ОСОБА_5 виник злочинний протиправний умисел, направлений на заволодіння майном (грошовими коштами) шляхом зловживання довірою останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом, зловживання довірою, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_8 неправдиві відомості щодо наявність успішного власного бізнесу у сфері виробництва металевих кришок для банок, створюючи враження успішної та платоспроможної особи.
У подальшому, під час дії воєнного стану, введеного у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, введеного Указом Президентом України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався і діє на теперішній час, в літку 2024 року ОСОБА_5 маючи на меті заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 зловживаючи його довірою, яка виникла в результаті попередньої співпраці, з метою приховання свого злочинного умислу, надала правовідносинам із ОСОБА_8 вигляд цивільно-правової угоди шляхом укладення договору безповоротної фінансової допомоги.
Будучи введеним в оману ОСОБА_8 погодився на пропозицію, та 03 жовтня 2024 року між (ТОВ «СЛОБОЖАНКА+» в особі директора ОСОБА_5 ) - позичальником та ОСОБА_8 - позикодавцем було укладено договір позики №24/10-03 (поворотної безвідсоткової фінансової допомоги).
За умовами договору, відповідно до п. 1.1. розділу «Предмет договору»: в порядку та на умовах, передбачених чинним Договором, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу а Позичальник зобов'язується використати її для потреб ТОВ «СЛОБОЖАНКА+» та повернути її у строк до 02 квітня 2025року. Відповідно до п. 1.2. Позика (фінансова допомога) надається у розмірі 1 500 000,00 гривень один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 копійок). Позика (фінансова допомога) може вноситись частинами. Позика (фінансова допомога) надається шляхом внесення готівкових коштів на банківський рахунок Позичальника. Відповідно до п. 1.3. Відсотки на Позику (фінансову допомогу), що надається за цим договором не нараховуються. Відповідно до п. 1.4. Позика (фінансова допомога) надається строком на один рік з дати першого внесення позикодавцем готівкових коштів в касу Позичальника. Відповідно до п. 1.5. До закінчення строку, вказаного в п. 1.4. цього договору, тобто до 02 квітня 2025 року. Позичальник зобов'язується повернути Позику (фінансову допомогу) в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Позикодавця, або видати з каси Позикодавця. Відповідно до п.1.6. Допускається погашення Позики (фінансової допомоги) Позичальником частками, впродовж строку дії Договору. Відповідно до п.3.2. розділу 3 «Строк дії даного договору» - Договір припиняє дію в будь-якому випадку в день повного розрахунку Позичальника з Позикодавцем.
Однак ОСОБА_5 не мала наміру повертати грошові кошти потерпілому ОСОБА_8 .
Виконуючи умови договору, будучи введеним в оману ОСОБА_8 здійснив перерахування грошових коштів: 04.10.2024 у сумі 920 000,00 грн.; 13.12.2024 у сумі 500 000,00 грн., на особовий рахунок НОМЕР_1 ТОВ «СЛОБОЖАНКА+».
Надалі ОСОБА_5 продовжила входити в довіру до ОСОБА_8 з метою заволодіння його грошовими коштами у повній сумі, здійснила повернення йому грошових коштів 24.12.2024 у загальній сумі 190 000,00 грн., створюючи враження чесної, порядної та ділової людини.
У подальшому ОСОБА_8 будучи впевненим в чесності та порядності ОСОБА_5 здійснив перерахування грошових коштів: 13.12.2024 у сумі 500 000,00 грн.; 18.12.2024 у сумі 50000,00 грн., на особовий рахунок НОМЕР_1 ТОВ «СЛОБОЖАНКА+».
Крім того ОСОБА_8 протягом січня 2025 року перебуваючи поряд з супермаркетом «Рост» що розташований за адресою: м. Харків, вул. Нескорених, 15 під час зустрічей з ОСОБА_5 передав у загальному грошові кошти в сумі 692 000,00 грн., готівкою, які ОСОБА_5 повинна була особисто внести на рахунок ТОВ «СЛОБОЖАНКА+» для підтримки її бізнесу, не маючи на меті наміру їх повернення.
Проте після настання строку виконання зобов'язань 02 квітня 2025 року ОСОБА_5 грошові кошти не повернула, адже укладаючи зазначений договір, вона заздалегідь завідомо не мала наміру виконувати взяті на себе зобов'язання та використала його виключно як засіб для заволодіння грошовими коштами потерпілого.
Внаслідок чого ОСОБА_5 і по даний час свої зобов'язання не виконала, розпорядилась отриманими грошовими коштами на власний розсуд, шляхом виводу їх на товариства з ознаками фіктивності, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 1 968 000,00 гривень, що відповідно до примітки 4 ст. 185 КК України завдано шкоду в особливо великому розміру.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення(злочину) передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України - тобто у заволодінні чужим майном, зловживаючи довірою, вчинено в особливо великих розмірах(шахрайство), вчинено в умовах воєнного стану.
24.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення(злочину) передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, за який законом передбачено покарання позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.
На цей час вбачаються підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що остання підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного особливо тяжкого злочину проти власності, адже воно гарантує кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю та є важливою економічною та юридичною цінністю в Україні.
З метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 , покладених на неї процесуальних обов'язків, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею особливо тяжкого злочину, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та застави.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків, а також необґрунтованістю підозри, просили відмовити у його задоволенні повністю.
Зокрема, сторона захисту зазначила, що виконання умов договору про надання позики носить виключно господарський характер, відтак виключається кримінальна відповідальність. Так, підозрювана характеризується позитивно, має зареєстроване постійне місце проживання. Кррім того, має ряд захворювань, а також постійно проводить розрахунки з потерпілим, здійснюючи на його розрахунковий рахунок повернення позичених коштів, працевлаштована, зявляється на виклики, не перешкоджає слідству, на час розгляду клопотання сума повернутих коштів складає 572 000,00 грн, що свідчить про відсутність реальної загрози для кримінального провадження. Також зазначили, що задоволення клопотання про тримання під вартою може призвести до втрати працівниками робочих місць, зірванням контрактів щодо постачання продукції (кришок) для консервації, яка йде на ЗСУ, а також унеможливить повернення коштів потерпілому.
Підозрювана підтримала позицію захисників, а також повідомив, що має різні захворювання та потребує постійного прийому ліків. Щодо інкримінованих подій зазначила, що вину не визнає, оскільки тут немає складу кримінального правопорушення, а є лише договірні зобов'язання. Через воєнний стан, фінансові активи підприємтсва та її особисті значно зменшились, оскільки ніхто не хоче працювати без повної передоплати, а це потребує значних фінансових вливань. Від боргу перед потерпілим вона не відмовляється та за кожної нагоди буде сплачувати кошти.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, встановив таке.
Слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025221170001180 від 10.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
На переконання слідчого судді, фактів й інформації, які переконливо свідчать про причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Так, 24.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення(злочину) передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується наступними доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 10.04.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 10.04.2025; випискою по особовому рахунку потерпілого ОСОБА_8 в АТ «КОМІНБАН»; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.04.2025; протоколом огляду предмету (інформації на електронному носії) від 05.05.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 03.07.2025; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 03.07.2025; протоколом огляду предмету (інформації на електронному носії) від 04.07.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 21.08.2025; протоколом огляду предмету (інформації на електронному носії) від 05.09.2025; протоколом огляду предмету (інформації на електронному носії) від 18.09.2025; протоколом обшуку від 25.09.2025; протоколом огляду предмету (інформації на електронному носії) від 10.11.2025; протоколом огляду предмету (інформації на електронному носії) від 14.11.2025; протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 08.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
При цьому слідчим суддею враховується, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У § 36 рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрювана ОСОБА_5 , вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відтак, слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час існують, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, остання буде переховуватися від органів досудового розслідування, може покинути Харківську область та взагалі територію України, з метою уникнення покарання. Крім того, слід зазначити, що на теперішній час в Україні введено воєнний стан, та перетин кордону дещо ускладнився, однак ОСОБА_5 є особою жіночої статі та не є військовозобов'язаною, тому з метою ухилення від кримінальної відповідальності остання може покинути територію України без зайвих перешкод, відтак є ґрунтовні підстави вважати, що вона, перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість вчиненого нею злочину, з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, може вчинити такі дії, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілого та свідків також існує, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти власності, таким чином шляхом погроз, вмовлянь, підозрювана може незаконно вплинути на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показів які отримані на досудовому слідстві, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. На теперішній час триває стадія досудового розслідування, свідки допитані лише в рамках досудового розслідування, тому ризик впливати на свідків є реальним, оскільки основні докази у вказаному кримінальному провадженні ґрунтуються саме на допитах потерпілого та свідка.
Також, слід врахувати факт того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на осіб (які являються її підлеглими співробітниками) які ще не допитані в якості свідків з метою змусити останніх відмовитись від надання показів, та на потерпілого та свідків, щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус підозрюваної, останній буде відомо місце їх мешкання.
Ризики, передбачені п. 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені, оскільки не ґрунтуються на попередній поведінці підозрюваної, а є лише гіпотетичними та не підтверджені конкретними доказами.
Існування ризиків (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), разом з підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено відсутність підстав, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України для не визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов'язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Разом з тим, вартим уваги є те, що розмір застави визначається судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Тобто, слідчий суддя при визначенні розміру застави керується об'єктивними фактами та обставинами, які відображаються поданими матеріалами у справі, враховуючи матеріальний стан підозрюваної, її причетність до злочину, та прирівнює розмір спричиненої шкоди інкримінованими діями підозрюваної до розміру застави. Аналіз же цих обставин в цілому допомагає визначити, чи є застава відповідною для підозрюваної.
У судовому засіданні встановлено, що у власності підозрюваної є квартира та автомобіль, який зі слів ОСОБА_5 перебуває у лізингу, також вона засновник підприємства, діяльність якого не зупинена.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Так, слідчий суддя при визначенні розміру застави враховує обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також відомості про особу підозрюваної, наявний в неї майновий стан, існування інших договірних зобов'язань, що свідчить на користь того, що підозрювана отримувала грошові кошту у позику не лише від потерпілого у цьому провадженні.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що рівень матеріального забезпечення підозрюваної сам по собі не може розцінюватися як виключна обставина, яка дає право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки безпосередньо не стосується обставин інкримінованого правопорушення.
Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваної, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, обґрунтованим є визначення застави, як альтернативи застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі, що перевищує зазначені ст. 182 КПК України межі її застосування, оскільки максимальний поріг розміру застави у вигляді трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений ч. 5 цієї статті КПК, не здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, так як характер злочину є особливо тяжким. За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що застава не буде явно непомірною для ОСОБА_5 у розмірі 1 396 000,00 грн, тобто різниці між фактично повернутими коштами потерпілому та отриманими від нього шахрайським шляхом.
На переконання слідчого судді, так як інкриміноване кримінальне правопорушення є особливо тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції ЄСПЛ, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені п. 1 - 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваної ОСОБА_5 , необхідним є покладення на неї обов'язків, а саме: не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано існування вказаних вище ризиків, а також не надано достатніх доказів, які б перешкоджали виконанню підозрюваною покладених обов'язків у разі внесення застави.
Варто зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу.
При цьому, слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту взяття під варту на підставі цієї ухвали.
Строк тримання під вартою рахувати з 15:50 24.11.2025.
Строк дії ухвали до 15:50 22.01.2026.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваної під вартою її близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором підозрюваної у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.
Визначити суму застави у розмірі 1 396 000 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 24.11.2025 у справі № 643/20770/25 (провадження № 1-кс/643/6667/25) відносно ОСОБА_5 . Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
- не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
У зв'язку із наявністю у підозрюваної різних захворювань, зобов'язати відповідальну службову особу Харківської міської медичної частини №27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально - виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях організувати проведення медичного огляду підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за наявності підстав - подальше лікування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 27.11.2025 о 12:30.
Слідчий суддя ОСОБА_10