Справа № 210/6840/25
Провадження № 1-в/210/807/25
іменем України
26 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває заява засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник адміністрації ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік. На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч.2 ст.309 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 1ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 за ч.1ст.309 КК України , та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його взяття під варту, а саме з 06 лютого 202 року. На підставі ч.ч. 1, 5ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06 лютого 2025 року по 19 травня 2025 року. Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено без змін, у вигляді тримання під вартою.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 визнано винним за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодами 21.11.2024 року, сума матеріального збитку становить 3689,39 гривень, 23.11.2024 року, сума матеріального збитку становить 5059,55 гривень, 25.11.2024 року, сума матеріального збитку становить 3187,29 гривень, 05.01.2025 року, сума матеріального збитку становить 3600,00 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2024 на рівні 3028,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2024 рік, становить 1514,00 грн (3028,00 грн *50% = 1514,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2024 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 3028,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2025 на рівні 3028,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2025 рік, становить 1514,00 грн (3028,00 грн *50% = 1514,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2025 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 3028,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Відтак, під час розгляду було встановлено, що за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України, яка не підпадає під дію Закону №3886?IX.
Крім того, за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом 21.11.2024 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 3689,39 гривень, за епізодом 23.11.2024 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 5059,55 гривень, за епізодом 25.11.2024 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 3187,29 гривень, за епізодом 05.01.2025 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 3600,00 гривень, кожна з яких перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння по кожному епізоду є кримінально караним.
Крім того, за вказаним вище вироком ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 309 КК України, яка не підпадає під дію Закону №3886?IX.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1