Апеляційне провадження № 22-з/824/1376/2025
Справа № 758/10281/20
Іменем України
24 листопада 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва в складі судді Захарчук С.С., ухвалене в м. Київ 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи,
В жовтні 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від ДП «Сервісно-видавничий центр» про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив прийняти додаткове рішення, яким внести виправлення (нові дані) до постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року в частині стягнення з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 623553,42 грн. з подальшим вирахуванням з цієї суми податків, зборів і обов'язкових платежів.
Вказану заяву мотивовано тим, що постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 758/10281/20 за позовом ОСОБА_1 вирішено скасувати наказ ДП «Сервісно-видавничий центр» № 133-п від 18 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 та поновити його з 19 серпня 2020 року на рівнозначній посаді, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду, стягнути з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 623553,42 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів, а також судовий збір в розмірі 1571,13 грн., в іншій частині позову відмовити, стягнути з ДП «Сервісно-видавничий центр» в дохід держави судовий збір в розмірі 15298,85 грн.
Вказував, що присуджене рішення (постанова) Київського апеляційного суду має ваду - його резолютивна частина містить помилкову вказівку про те, що присуджену позивачу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 623 553,42 грн. необхідно стягнути без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Зазначена в рішенні сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має включати податки і збори до бюджету, оскільки ні в позові, ні в постанові суду не вказано, що позивач вирахував із суми позовної вимоги податки та інші обов'язкові платежі. У довідці відповідача від 24 вересня 2020 року № 137 суми нарахувань доходу працівника зазначені з урахуванням обов'язкових податків та зборів, тому розраховані позивачем суми також включали такі податки і збори. Відповідач, як податковий агент, при виконанні рішення суду має нарахувати та сплатити до бюджету за рахунок джерела такого податку (доходу позивача) податки і збори відповідно до норм чинного законодавства.
Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому сторона позивача просила постановити ухвалу про відмову ДП «Сервісно-видавничий центр» в прийнятті додаткового рішення. Посилався на те, що наведене питання не може бути предметом розгляду в межах ухвалення додаткового рішення, адже наведене в заяві стосується правильності застосування положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, погляд на застосування якого у сторін різний. Разом із тим суд в мотивувальній частині постанови, посилаючись на норми Порядку № 100 та довідку про доходи позивача, здійснив свій власний розрахунок розміру середньоденного заробітку позивача за червень - липень 2020 року та розрахунок розміру його середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 19 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року. Після розрахунку суд наголосив, що зазначений розрахунок відповідачем не оспорений. Таке твердження суду базується на тому, що під час останнього засідання у справі 11 вересня 2024 року суд поставив пряме питання представникові відповідача, чи є у відповідача заперечення проти правильності розрахунку. При цьому представник відповідача не заперечувала проти правильності розрахунку, а висловила незгоду з позовними вимогами в цілому.
Зі змісту ч. 1 ст. 270 ЦПК України вбачається, що заява не містить жодної підстави для ухвалення додаткового рішення. Адже суд ухвалив рішення з усіх позовних вимог та вказав точну грошову суму, присуджену до стягнення, й вирішив питання про розподіл судових витрат. Таким чином відповідач шляхом подання заяви фактично намагається оскаржити постанову суду в непередбачений ЦПК України спосіб.
В судовому засіданні представник ДП «Сервісно-видавничий центр» Ковпатюк Л.О. підтримала подану заяву та просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення ДП «Сервісно-видавничий центр» задоволенню не підлягає з таких підстав.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, остаточно збільшивши позовні вимоги в січні 2024 року, просив поновити його на роботі з 18 серпня 2020 року на посаді головного спеціаліста відділу регіональної мережі та маркетингу шляхом скасування наказу від 18 серпня 2020 року № 133-ц про звільнення ОСОБА_1 з роботи; стягнути з Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» (далі - ДП «СВЦ») на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку суми нарахованого доходу 623 553,42 грн. за період з 18 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року, а також компенсацію за невикористані відпустки за ненормовані робочі дні з кількості 18 календарних днів в розмірі 13035 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з ДП «СВЦ» 13035 грн. компенсації за невикористану додаткову відпустку з утриманням з зазначеної суми податків, обов'язкових платежів та зборів. В решті позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення на його користь з ДП «СВЦ» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 623 553,42 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року в частині відмови в позові скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_1 до ДП «Сервісно-видавничий центр» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Скасовано наказ ДП «Сервісно-видавничий центр» № 133-п від 18 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його з 19 серпня 2020 року на рівнозначній посаді, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду. Стягнуто з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 623553,42 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів, а також судовий збір в розмірі 1571,13 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ДП «Сервісно-видавничий центр» в дохід держави судовий збір в розмірі 15 298,85 грн.
Відповідно до положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Приймаючи постанову від 14 вересня 2024 року в справі № 758/10281/20, Київським апеляційним судом ухвалено рішення стосовно всіх позовних вимог, зазначено точні грошові суми, присуджені до стягнення, та вирішено питання про судові витрати.
Заява про ухвалення додаткового рішення та заявлені у ній вимоги пов'язані з незгодою відповідача ДП «Сервісно-видавничий центр» з постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2024 року, і фактично зводяться до обґрунтування необхідності її зміни та внесення нових даних до судового рішення, що не передбачено законом в порядку ухвалення додаткового рішення.
Апеляційний суд звертає увагу, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21)).
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 %).
Отже, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов'язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Такі висновки сформульовано в пунктах 86-90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 (провадження № 11-43заі21).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2024 року у справі № 924/740/23 зазначено, що суми дивідендів, заявлені до стягнення в судовому порядку фізичними особами-акціонерами з акціонерного товариства на їх користь, обчислюються судом без віднімання сум податків і зборів, тобто не зменшуються судом на суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Податки і збори із присудженої за рішенням суду до стягнення з емітента корпоративних прав (акціонерного товариства) суми дивідендів підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету самим акціонерним товариством (емітентом корпоративних прав, який здійснює нарахування дивідендів), як податковим агентом фізичної особи-акціонера, при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена фізичній особі-акціонеру на підставі судового рішення сума дивідендів зменшується на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Отже, оскільки нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам-акціонерам, є обов'язком самого акціонерного товариства, суд у разі задоволення позову фізичної особи-акціонера про стягнення дивідендів визначає необхідну до стягнення суму дивідендів без вирахування з податку на доходи фізичних осіб та військового збору із зазначенням в резолютивній частині рішення про необхідність утримання при виконанні судового рішення із стягуваної суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року в справі № 826/16141/16 (адміністративне провадження № К/9901/7966/18) зазначено, що визначені судом до стягнення з роботодавця на користь працівника суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та вираховуються під час виплати працівнику. Присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів під час її виплати.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в справі № 2340/3023/18 (адміністративне провадження № К/9901/6896/19) зазначено, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виплати працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що обов'язково вказує в резолютивній частині рішення (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24), від 06 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23(провадження № 61-8920св24)), від 19 березня 2025 року в справі № 537/4740/20 (провадження № 61-15747св23).
Отже, усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час виконання рішення суду про стягнення сум на користь працівника.
Зазначення в постанові Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 758/10281/20 про стягнення з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2020 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 623553,42 грн. без урахування податків та інших обов'язкових платежів означає саме те, що така сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів, і що виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
За таких обставин, оскільки рішення ухвалено стосовно всіх позовних вимог, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ДП «Сервісно-видавничий центр» про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. 261, 270 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.