Київський апеляційний суд
15 червня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю:
захисника Нечваля Я.В.,
потерпілого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сучкова О.С. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 20.03.2020 на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, з посиланням на протоколи про адміністративне правопорушення, 21 січня 2020 року о 23 годині 18 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Mersedes-Benz" д/н НОМЕР_1 на вул. Луговій, 12 в м. Києві, всупереч вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) при зміні напрямку руху не переконався в тому, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Ford" д/н НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.
Крім того, ОСОБА_2 , який за викладених раніше обставин керував автомобілем "Mersedes-Benz" д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
В апеляційній скарзі захисник Сучков О.С. і доповненнях до апеляційної скарги захисник Нечваль Я.В. просять постанову судді скасувати і закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , стверджуючи, що його вина не доведена поза розумним сумнівом.
Захисник Сучков О.С. посилається на ст.266 КУпАП, Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), якими регламентовано процедуру огляду водія на стан сп'яніння, Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, і вказує, що в діях особи наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наявності таких обставин: особа керувала транспортним засобом; особі було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, які мають сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу; у випадку відмови особи від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу особі має бути запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, який входить до переліку, затвердженого управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій; у випадку відмови особи пройти огляд у закладі охорони здоров'я щодо неї складається протокол про адміністративне правопорушення, який підписують двоє свідків, присутніх під час його складання; у протоколі має бути чітко вказано суть порушення, яке ставиться у провину особі, яка притягається до відповідальності.
Згідно з п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого правопорушення" - суть правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, вказаним у відповідній статті КУпАП. Склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, обов'язково передбачає зазначення того, від проходження огляду на стан якого саме сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого) відмовляється особа, а за приписами п.2.5 ПДР відповідальність настає за відмову особи від проходження саме медичного огляду. Також згідно з п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, у протоколі повинно бути зазначено, від проходження огляду на стан якого сп'яніння відмовляється особа, що водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, який проводиться в закладі охорони здоров'я, а не з використанням спеціального технічного засобу, і мають бути зазначені дії водія щодо ухилення від огляду. Натомість у протоколі формально зазначено, що водій від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, що позбавляє можливості встановити, яке конкретно порушення з перелічених у ч.1 ст.130 КУпАП ставиться в провину ОСОБА_2 . З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також достовірно не вбачається, від огляду на стан якого сп'яніння відмовився ОСОБА_2 . А записом портативного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що працівники поліції пропонують якісь особі, можливо, ОСОБА_2 , пройти огляд або відмовитись від нього, проте також не конкретизують, який саме. При цьому порівняння часу і дати в поясненнях свідків та відеозаписі свідчить, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не могли бути свідками відмови від огляду. Ці обставини, як вважають захисники, свідчать про недоведеність факту вчинення адміністративного правопорушення та унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки неможна вважати, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.
При цьому захисник Сучков О.С. посилається на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (законодавством Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові конкретні обставини, у зв'язку з чим заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту (рішення у справі "Малофєєва проти Росії"). В рішенні у справі "Карелін проти Росії" ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі. За логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке по суті судом підтримується). Також наводить практику національних судів у справах цієї категорії.
До протоколу долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому вказано про направлення ОСОБА_2 о 23 годині 43 хвилини 21.01.2020 до закладу охорони здоров'я "Соціотерапія" і доставлення до вказаного закладу. Оскільки за приписами п.п.8, 12 розділу ІІ Інструкції направлення складається виключно у випадку згоди водія на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, захисник Сучков О.С. робить висновок, що очевидно, після відмови пройти огляд, що зафіксовано відеозаписом, ОСОБА_2 погодився його пройти, куди і був доставлений поліцейським. Тож, вказаним направленням спростовується відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, протокол містить графу "Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення", яка не заповнена. Поліцейський не здійснив тимчасове затримання транспортного засобу, як це передбачено п.1 Розділу ХІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, оскільки акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу до протоколу не долучено. На переконання захисника, ця обставина свідчить про грубе порушення працівниками поліції норм законодавства та про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності.
Захисник Нечваль Я.В. вказує також на неналежність і недопустимість доказу, яким є запис портативного відеореєстратора поліцейського, який не вівся безперервно, як це передбачено п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.
Справа була розглянута без участі ОСОБА_2 і за відсутності даних про його належне сповіщення про місце і час судового засідання, що є порушенням вимог ст.268 КУпАП, ст.6 Конвенції, зокрема, права бути почутим шляхом надання пояснень та доказів. у тому числі через захисника. Що стосується порушень, допущених під час винесення постанови, то вона має бути винесена від імені судді, який розглядав справу, натомість у ній зазначено, що "суд - постановив…". В резолютивній частині постанови залишилось невирішеним питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і, оскільки схема місця ДТП не містить даних про координати місця зіткнення відносно сталих орієнтирів, ширину проїжджої частини разом з роздільними смугами, ширину тротуару, це не дозволяє встановити, на якій конкретно ділянці дороги сталась ДТП та, відповідно, хто у цьому винен, при тому, що з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він вину не визнає, а інший учасник ДТП та його пасажир є зацікавленими особами, а тому достовірність їхніх пояснень викликає сумніви.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді, поважність причин пропуску якого захисник Сучков О.С. мотивує тим, що ОСОБА_2 повісток не отримував, самостійно відвідував суд, однак жодне з призначених засідань так і не відбулося. Останній раз ОСОБА_2 повідомили, що розгляд справи відбудеться 20.03.2020, проте в цей день його не впустили до приміщення суду у зв'язку із введенням карантину. Згодом до ОСОБА_2 вийшов помічник судді, виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та надав квитанцію про сплату штрафу. Також помічник повідомив, що копія постанови буде надіслана поштою, проте станом на 09.04.2020 ОСОБА_2 копію постанови так і не отримав, тому змушений був звернутись до адвоката за правовою допомогою. Захисник, перевіривши Єдиний державний реєстр судових рішень, знайшов постанову, яка була датована 06.03.2020, хоча розгляд справи був призначений на 20.03.2020. Сама ж постанова опублікована в реєстрі 30.03.2020. Враховуючи те, що всупереч вимогам ст.ст.268, 2772 КУпАП ОСОБА_2 про розгляд справи своєчасно сповіщений не був шляхом отримання повістки, справа розглянута під час його відсутності, чим порушено право на справедливий суд, і зі змістом постанови його підзахисний зміг ознайомитися лише після її опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.03.2020, вважає, що строк оскарження пропустив з поважних причин.
До апеляційного суду ОСОБА_2 , який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився і не повідомив про поважні причини неявки. Враховуючи думку захисника і потерпілого, які не заперечували проти здійснення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_2 , і положення ч.6 ст.294 КУпАП, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши пояснення захисника Нечваля Я.В., який підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу і просив їх задовольнити; пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який заперечував проти апеляційної скарги і просили залишити постанову без змін; вивчивши матеріали справи, дослідивши додаткові докази, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подана захисником 09.04.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Разом з тим, суддя розглянув справу під час відсутності ОСОБА_2 , якому у встановлений ст.285 КУпАП триденний строк після закінчення розгляду справи копія постанови вручена або надіслана не була. За таких обставин немає підстав ставити під сумніви твердження захисника, що зі змістом постанови він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.04.2020. Враховуючи те, що складання апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом судового рішення, строк оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суддя місцевого суду згідно зі ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинених правопорушень, дав належну оцінку доказам, і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, які містяться в: протоколах про адміністративне правопорушення, в яких детально викладено суть порушень, вчинених ОСОБА_2 ; схемі місця ДТП, на які позначено місця контакту між транспортними засобами і вказано, які пошкодження вони отримали унаслідок ДТП (права частина автомобіля "Mersedes-Benz", ліва частина автомобіля "Ford"), письмових поясненнях свідків, рапорті.
Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_5 він, керуючи автомобілем "Ford", рухався по просп. Правди в напрямку вул. Івашкевича. В салоні автомобіля був його товариш ОСОБА_6 . На перехресті просп. Правди з вул. Вишгородською автомобіль "Mersedes-Benz" при перестроюванні вдарив його автомобіль в лівий бік і намагався втекти з місця ДТП. Він почав наздоганяти цей автомобіль і блокував йому рух на вул. Луговій, 12. Вийшовши з автомобіля, виявив пошкодження переднього лівого крила, дверей водія, задньої лівої двері та заднього лівого крила. Винуватець ДТП вийшов з автомобіля і почав тікати, а коли він та ОСОБА_6 наздогнали його, він відчув від останнього запах алкоголю. Після цього під'їхали працівники поліції.
Аналогічні пояснення під час оформлення матеріалів справи про адміністративні правопорушення дав і свідок ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_4 повідомив, що, проїжджаючи по вул. Луговій, став очевидцем того, що автомобіль "Mersedes-Benz" здійснив ДТП по відношенню до автомобіля "Ford". Після цього водій автомобіля "Mersedes-Benz" вийшов з автомобіля і почав бігти у невідомому напрямку. Він наздогнав водія через 100-150 м, після чого той добровільно повернувся на місце пригоди. На його думку, цей водій перебував у стані алкогольно чи наркотичного сп'яніння, поводив себе неадекватно і робив вигляд, що він нічого не знає. Він дочекався працівників поліції, які почали процедуру оформлення.
Також відповідно до пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в їх присутності ОСОБА_2 відмовився у встановленому законом порядку проти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу "Drager" на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я.
Пояснення ОСОБА_2 , в яких він одночасно і визнає вину в ДТП, і не визнає, бо не зрозумів, хто винен, є суперечливими. Проте він не заперечував, що під час перестроювання в праву смугу пошкодив інший транспортний засіб.
Оскільки вказані докази узгоджуються між собою, суд правильно поклав їх в основу прийнятого рішення.
Враховуючи те, що свідок ОСОБА_4 безпосередньо наздоганяв ОСОБА_2 і очікував на приїзд працівників поліції, деяка неузгодженість стосовно часу в його поясненнях та поясненнях свідка ОСОБА_3 не дає підстав вважати, що свідки не могли бути присутні при відмові від огляду.
Згідно з ч.1 ст.2772 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно з ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Незважаючи на відсутність у справі повістки, ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про розгляд справи, призначений на 08 годину 50 хвилин 20.03.2020, що підтверджується його розпискою (а.с.13). Також захисник Сучков О.С. сам вказує, що останній раз ОСОБА_2 повідомили, що розгляд справи відбудеться 20.03.2020, Оскільки порушник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив і клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, у суду були всі підстави для розгляду справи під час його відсутності.
При розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_2 також мав можливість реалізувати свої права у повному обсязі, і дві його неявки в судові засідання свідчать про небажання скористатися такою нагодою.
У зв'язку з цим доводи в апеляційній скарзі про порушення прав ОСОБА_2 , в тому числі права на справедливий суд, необґрунтовані.
У відповідності з вимогами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Така ж процедура огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я також регламентована п.п.4, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, п.п.6, 7 розділу І Інструкції.
Із запису портативного відеєстратора вбачається, що ОСОБА_2 відмовився пройти огляд і на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора "Drager", і у лікаря нарколога, тобто в закладі охорони здоров'я.
Протоколи про адміністративне правопорушення складені у відповідності з вимогами ст.256 КУпАП і, серед іншого, в них зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю відповідає диспозиції цієї норми, відповідно до якої відповідальність настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. І цілком зрозумілим є те, що за наявності у водія ознак алкогольного сп'яніння, які зазначені в протоколі, йому було запропоновано пройти огляд саме на стан алкогольного, а не іншого сп'яніння, і від проходження такого огляду він відмовився. При цьому вживання слова "відмовився", враховуючи вербальну відмову ОСОБА_2 , не потребує конкретизації.
Дійсно, згідно з п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, встановлений законом порядок огляду передбачений ст.266 КУпАП, тобто законом, який має вищу юридичну силу порівняно з ПДР, які затверджені постановою Кабінету Міністрів і є підзаконним актом. У зв'язку з цим посилання на обов'язок водія пройти саме медичний огляд і що в протоколі має бути зазначено про відмову водія від огляду в закладі охорони здоров'я, недоречні.
При цьому посилання на рішення ЄСПЛ є абсолютно формальними, оскільки суд, розглядаючи справу, формулювання суті правопорушення, яка вказана у протоколі, не змінював і докази на підтвердження винуватості особи самостійно не збирав. Що ж стосується практики апеляційних судів, то вона не є джерелом права, а тому не може враховуватись судом апеляційної інстанції.
Що стосується Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, на яку посилаються захисники, то в подібних справах вона не застосовується, оскільки встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
З огляду на сукупність вказаних раніше доказів, які беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_2 відмовився від огляду, суддя місцевого суду правильно не взяв до уваги направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Не впливає на законність дій працівників поліції та постанови судді і відсутність у протоколі пояснень ОСОБА_2 , які викладені ним на окремому аркуші і долучені до справи, а так само акту про тимчасове затримання транспортного засобу. До того ж, автомобіль "Mersedes-Benz" був залишений під розписку на зберігання ОСОБА_7 , що свідчить про застосування до ОСОБА_2 такого заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як відсторонення від керування транспортним засобом, який передбачений ч.1 ст.266 КУпАП і також застосовується за наявності підстав вважати, що особа, яка ним керує, перебуває у стані сп'яніння.
Згідно з п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, яка є чинною на даний час, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Разом з тим відсутність у справі носія, на якому був би безперервний запис, не свідчить про те, що відеозапис є неналежним або недопустимим доказом.
Що стосується змісту постанови, то вона відповідає вимогам ст.283 КУпАП, в її вступній частині вказано прізвище, ініціали та посада посадової особи, яка винесла постанову, і вона підписана суддею Оболонського районного суду м. Києва Шевчуком А.В. Постанова винесена іменем України, як це передбачено ст.1291 Конституції України, і не повинна виноситись іменем конкретного судді, як вважає захисник Сучков О.С.
Отже, обставини справи з'ясовані суддею місцевого суду повно, всебічно і об'єктивно, що спростовує доводи захисників про протилежне, і винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.
Стягнення на ОСОБА_2 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Захисник Нечваль Я.В. обґрунтовано звертає увагу на те, що саме в резолютивній частині постанови відсутнє рішення щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.124 КУпАП. Проте вказаний недолік судового рішення не може бути підставою для скасування постанови із закриттям провадження в справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП. У той же час, за апеляційною скаргою сторони захисту апеляційний суд не може самостійно прийняти рішення про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, оскільки це суперечить його інтересам.
Таким чином підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Поновити захиснику Сучкову Олександру Сергійовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року.
Апеляційну скаргу захисника Сучкова Олександра Сергійовича залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 /шестисот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн