Справа № 352/1560/25
Провадження № 22-ц/4808/1621/25
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Луганська
25 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.
учасники справи
позивач -Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,
на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Гриньків Д.В.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.01.2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір № 682263030 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у розмірі 12500 грн на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-2413 відповідачки.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу, які продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Відповідно до умов договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним № 682263030 від 05.01.2021 року.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, право вимоги до відповідачки у сумі 41275 грн перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року.
04.06.2025 року ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 41 275 грн.
Укладення договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №682263030від 05.01.2021 року у розмір 41275 грн, з яких 12500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28775 грн заборгованість за відсотками, судовий збір по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 275 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильну оцінку фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, якимвідмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 в повному обсязі. Стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору також витрати на правничу допомогу. У розмірі 7000 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, щоза змістом кредитного договору №682263030 встановлено істотні умови договору: сума кредиту - 12500, 00 грн, строк позики -15 днів. Відсотки за користування кредитом складають 3000 (12500 х 15 х 1,60% в день).
Вказує, що позивачем не доведено факту набуття останнім права вимоги до ОСОБА_5 . На час укладення 28.11.2018 договору факторингу N 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_5 на момент укладення вказаного договору факторингу не існувало та сторони не могли передбачити, що в 05.01..2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе договір з відповідачкою.
На час укладення договору факторингу N 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 як боржника, зазначена у реєстрі прав вимоги N 122 від 23.02.2021 року.
Вважає, що на час укладення договору факторингу, за яким відступлено права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором №682263030 від 01.05.2021 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_5 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820- 01 від 03.08.2020 року, а згодом в 2025 році на підставі договору факторингу No 04/06/25-Ю ТОВ «Юніт Капітал».
«Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати до ОСОБА_5 зі сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 07.05.2021 року між останньою та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Вказує, що судом залишено поза увагою ту обставину, що відповідач не отримував повідомлення про зміну кредитора а ні засобами електронного зв'язку, а ні засобами поштового зв'язку, хоча договором факторингу передбачений обов'язок повідомлення боржників про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів з дати відступлення прав вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» та наступних кредиторів. Умови договорів факторингу передбачають можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавались. Крім того, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося,що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Згідно статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 41275 грн і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги за кредитним договором №682263030 від 05 січня 2021 року, боржником якого є відповідачка. 05.01.2021 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 682263030 в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму кредиту 12 500 грн шляхом переказу на її банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі: у дисконтний період за ставкою 1,60 % в день; за умови продовження строку дисконтного періоду за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,60 процентів в день; у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, за базовою процентною ставкою в розмірі, що становить 1,70 процентів в день зі сплатою різниці між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розмірі 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідачка отримала кредит, розпорядилася отриманими коштами на власний розсуд, проте свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконала
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та дійшов висновку
про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону,виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.01.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір № 682263030 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 12500 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
Згідно пункту 1.2., 1.3 договору кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»). Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.
Згідно пункту 1.4. договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
Відповідно до пункту 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою 1,60 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно пункту 1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно пункту 1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Відповідно до пункту 1.7. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 1.8. проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.
Відповідно до пункту 4.2. договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов'язання що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання.
Факт перерахування коштів у сумі 12500 грн відповідачу на вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням № 580b6c3b-edef-4659-a991-7d4445854d69 від 05.01.2021 року та довідкою, складеною ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 від 05.01.2021 року не здійснювала дій щодо продовження дисконтного періоду за договором № 682263030.
Згідно із розрахунком заборгованості, який надано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» , за кредитним договором № 682263030 від 05.01.2021 року станом на 23.02.2021 року заборгованість становить 25462,50 грн, з яких: 12500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 962,50 грн - заборгованість за процентами.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. Додатковими угодами укладеними між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» №19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, від № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору №28/1118-01 продовжено, зокрема до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до умов договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги.
Згідно пунктом 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Згідно з реєстру прав вимоги №122 від 23.02.2021 року під порядковим номером 893 зазначено боржника ОСОБА_6 номер кредитного договору 682263030, дата кредитного договору 05.01.2021року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 12500 грн, заборгованість по відсоткам 12962,50 грн, загальна заборгованість 25462,50.
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 682263030 від 05.01.2021року сума заборгованості станом на 19.04.2021 року становить 41 275 грн, з яких 12800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28775 грн - заборгованість за відсотками, процентна ставка, за якою нараховувались відсотки становить 2,30% в день.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого продовжено на підставі додаткової угоди, укладеної до цього договору №2 від 03.08.2021 року до 31.12.2022 року та додаткової угоди №3 від 30.12.2022 року до вказаного договору факторингу, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року включно.
Предметом зазначеного договору факторингу є відступлення права вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку (пункт 4.1.).
У витязі з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року під порядковим номером 8464 зазначено боржника ОСОБА_6 , номер кредитного договору 682263030, дата кредитного договору 05.01.2021рокуроку, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 12500 грн, заборгованість по відсоткам 28775 грн, загальна заборгованість 41275 грн.
04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі божників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору.
У витязі з реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року під порядковим номером 4754 зазначено боржника ОСОБА_6 , номер кредитного договору 682263030, дата кредитного договору 05.01.2021 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 12500 грн, заборгованість по відсоткам 28775 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 41 275 грн.
Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, укладеним ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», підтверджується прийняття фактором реєстру боржників в кількості 13254, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношення до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором №682263030 від 05.01.2021 року на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 05.08.2020 та 04.06.2025, та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а також на підставі реєстрів прав вимоги.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку №1 до договору.
Згідно п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.20212ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року .
Відповідно до реєстру прав вимоги № 122 від 23.02.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 25462,50 грн, яка складається із 12500 грн заборгованості за основною сумою боргу та 12962,5 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року.
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 05/0820-01 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом. 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
03 серпня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно .
30 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року в даному реєстрі під № 8464 значиться ОСОБА_6 , за якою значиться заборгованість за кредитним договором №682263030 від 05.01.2021 року на загальну суму 47275 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 12500 грн, по відсотках 28775 грн.
04 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю.
Відповідно до п.1.2. договору факторингу № 04/06/25-Ю перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 04 червня 2025 року до договору факторингу № 04/06/25-Ю в даному реєстрі під № 4754 значиться ОСОБА_6 , кредитний договір № 682263030 від 05.01.2021 року на загальну суму 47275 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 12500 грн, по відсотках 28775 грн.
Як вбачається з вищенаведеного, право вимоги по кредитному договору №682263030 від 05.01.2021 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів. З цих підстав доводи апеляційної скарги безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок виконувати кредитне зобов'язання позивачу у відповідачки не виник в силу того, що вона не була повідомлена про заміну кредитора, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Колегія суддів зазначає, що надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. Тобто приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними. Відтак, ТОВ «Юніт Капітал» підтвердив свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 682263030 від 05.01.2021 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до довідки ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 12500, 00 грн, що підтверджується належними доказами. Ці обставини не заперечуються відповідачкою.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Юніт Капітал» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмір 12500 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за договором № 682263030 від 05.01.2021 року станом на 07.07.2025 року (момент подання позовної заяви) у розмірі 41275 грн, з яких: 12500,00 грн тіло кредиту, 28775, 00 грн нараховані проценти за період з 05.01.2021 року по 31.08.2023 року.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно п.1.2 договору кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів,на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем ппозичальника або шляхом активації ппозичальником в оособистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку ддисконтного періоду. Застосування ппозичальником зазначеного права продовження загального строку ддисконтного періоду можливе до закінчення ддисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень ддисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.(п.1.3. Договору).
За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в такому порядку (п. 1.4): виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 584 процентів річних, що становить 1,60 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 1.4.1).
У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою ставкою в розмірі 620,5 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за Договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань зі сплати процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту до дати закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з урахуванням усіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього Договору (п. 1.4.3).
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження строку дії Договору) на таких умовах (п. 1.7): зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника зі сплати основної суми кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.7.1); з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80 процентів річних, що становить 2,30 процентів на день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.7.2).
Проценти в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 Договору нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником (пункт 1.8).
Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не надав суду доказів пролонгації кредитного договору відповідно до умов п.1.3 кредитного договору.
У заяві-анкеті (для отримання кредиту) зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 15 днів.
У графіку розрахунків додатку №1 до кредитного договору зазначено кількість днів на який надано кредит - 15, та суму процентів 3000, 00 грн.
За таких обставин у кредитора були відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування встановленого п.1.2 договору.
Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 12500 грн слід проводити із відсоткової ставки 1,6%, яка обмежується 15 днями та їх загальний розмір становить 3000 грн (12500 грн х 1,6% х 15 днів).
Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та помилково дійшов висновку про стягнення відсотків поза межами строку кредитування.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №682263030 від 05.01.2021 року, слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №682263030 від 05.01.2021 року з у розмірі 15500 грн, з яких 12500 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 3000 грн заборгованість за процентами.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем ТОВ «Юніт Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15881 від 04.07.2025 (а.с.176).
При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_5 сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5835-4585-1061-4144 від 14.10.2025 (а.с.226).
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» задоволено на 37,55%, тому з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягав стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 908, 4 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено на 62,45 %, то з позивача на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2470, 84 грн.
З урахуванням ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2269,18 грн.
З урахуванням зазначеного оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери»; додаткову угоду №25770554574 від 05.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.062025 року, який є додатком №1 до вказаного договору; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової №05/06/25-01 від 05.06.2025 року на загальну суму 7000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 року виданого на ім'я Тараненка А.І.; довіреність від 05.06.2025 року.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про підтвердження позивачем понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000грн, однак помилково дійшов висновку про зменшення таких витра до 2000грн не врахувавши принцип пропорційності.
З урахуванням викладеного, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2628, 50грн (7000 грн * 37,55 %).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на її користь витрати на правничу допомогу в Івано-Франківському апеляційному суді в розмірі 7000 грн.
На підтвердження витрат до апеляційної скарги додано договір про надання професійної правничої допомоги від 24 вересня 2025 року, згідно п.4.1 якого за надання правничої допомоги адвокатом, клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар; акт дачі-прийняття наданих послуг від 24 вересня 2025 року, згідно якого вартість послуг в суді апеляційної інстанції складає 7000, 00 грн (гонорар).
Таким чином, відповідачкою документально підтверджено та доведено витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем не надано, тому є підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з урахуванням принципу пропорційності на користь відповідачки з позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4371,5 грн (65,45% від 7000 грн).
З огляду на приписи ч.1 ст.141 ЦПК України суд зобов'язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу, а саме: судовий збір у розмірі у розмірі 1360,78 грн, витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1743, 00 грн. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
РішенняТисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №682263030 від 05.01.2021 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ЄДРПОУ 43541163,юридична адреса: 01024, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, заборгованість за кредитним договором №682263030 від 05.01.2021 року у розмірі 15500, 00 грн, яка складається з 12500 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 3000 грн заборгованість за процентами.
РішенняТисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору і витрат на правничу допомогу скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ЄДРПОУ 43541163,юридична адреса: 01024, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, на користь ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1360,78 грн, витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1743, 00грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева