Провадження № 33/803/3119/25 Справа № 185/12364/25 Суддя у 1-й інстанції - Кононенко Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
У постанові суду зазначено, що 12.10.2025 близько 20 години 00 хвилин старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , був виявлений начальником медичного пункту капітаном медичної служби ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) під час виконання обов'язків військової служби на території тимчасового розташування військової частини, у зв'язку з чим уповноваженим було прийнято рішення направити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на огляд до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою встановлення стану(ступеню) алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду, як прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що постанову може бути оскаржено у зв'язку з наявністю виписки із медичної карти амбулаторного хворого медичної роти В/Ч НОМЕР_1 від 12.10.2025, де чітко вказано, що ОСОБА_1 виконувати службові обов'язки не може та потребує направлення на ВЛК.
Суд першої інстанції належним чином не повідомив апелянта про проведення розгляду справи, що підтверджується скріншотом, де видно, що повідомлення про розгляд справи надійшло після слухання справи.
Вказує, що його мобільний телефон був вимкнений протягом певного періоду час у зв'язку з тимчасовою втратою сім карти та просить зробити запит до мобільного оператора Лайфсел для надання підтверджуючих документів.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував його покази, що може суттєво вплинути на рішення суду.
На підставі наведеного просить постанову Павлоградського міськрайонного суду від 21.10.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
До апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, - вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол серії ДНЛ/М № 3471 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП від 12.10.2025; акт № 3471 про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 11.10.2025; письмові пояснення; копію військового квитка НОМЕР_2 .
Під час апеляційного розгляду зазначені докази були досліджені.
Так, за протоколом ДНЛ/М № 3471 про військове адміністративне правопорушення від 12.10.2024, близько 20 години 00 хвилин 12.10.2025 старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , був виявлений начальником медичного пункту капітаном медичної служби ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) під час виконання обов'язків військової служби на території тимчасового розташування військової частини, у зв'язку з чим уповноваженим було прийнято рішення направити старшого лейтенанта ОСОБА_1 на огляд до підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою встановлення стану (ступеню) алкогольного сп'яніння.
Згідно висновку від 12.10.2025 № 3471 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП, однак останній відмовився від підпису у протоколі та надання пояснень (а.с.1-3).
З Акту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння № 3471 убачається, що військовослужбовець ОСОБА_1 о 21.10 годині 12.20.2025 від проходження огляду на стан алкогольно сп'яніння відмовився у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Акт підписаний працівником Військової служби правопорядку, яка його складала та свідками (а.с.4).
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 убачається, що ОСОБА_1 перебував на території тимчасового розташування В/Ч НОМЕР_1 , виконував обов'язки військової служби в умовах особливого періоду в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) та відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу ДНЛ/М № 3471 та надання пояснень щодо скоєного військового адміністративного правопорушення (а.с.5,6,7,8).
Відповідно до копії посвідчення офіцера НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має звання старшого лейтенанта та займає посаду начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 (а.с.10).
Згідно Витягу з наказу № 265 від 20.09.2025, ОСОБА_1 , начальника метрологічної лабораторії В/Ч НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 13 вересня 2025 № 96 на посаду командира єгерського взводу єгерської роти батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , з 20 вересня 2025 зараховано до списків особового складу частини (а.с.11).
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме у відмові військовослужбовця ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, в умовах особливого періоду, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо відсутності належних та допустимих доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення є неспроможними.
Суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт перебування ОСОБА_1 12.10.2025 близько 20.00 годин в стані алкогольного сп'яніння не оспорюється ним в поданій апеляційній скарзі, водночас доводи апелянта незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду є необґрунтованими.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення, по-перше, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-третє, за виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За змістом ч.1 ст.1 ЗУ «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №264/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 та витягом з наказу № 265 від 20.09.2025.
Після виявлення начальником медичного пункту капітаном медичної служби ОСОБА_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 12.10.2025 приблизно о 20.00 годин під час викання обов'язків військової служби на території тимчасового розташування військової частини з ознаками алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, в умовах особливого періоду, у присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (акт огляду № 3471 від 12.20.2025, а.с.4).
Суд критично ставиться до тверджень апелянта про те, що згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого медичної роти В/Ч НОМЕР_1 від 12.10.2025, він виконувати службові обов'язки не може та потребує направлення на ВЛК.
Як убачається з виписки із медичної карти амбулаторного хворого, долученої до апеляційної скарги, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 05.10.2025 та був виписаний із закладу охорони здоров'я 12.10.2025. За висновком лікаря виконувати службові обов'язки не може, рекомендовано проходження ВЛК (а.с.20).
Водночас, враховуючи наведені вище положеннями ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини старший лейтенант ОСОБА_1 вважається таким, що 12.10.2025 виконував обов'язки військової служби. Будь-яких фактів на спростування цих обставин чи фальсифікації матеріалів, стороною захисту не було надано ні суду першої інстанції, ні під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату та час судового засідання, не врахував його покази, які могли суттєво вплинути на рішення суду, є таким, що не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Як убачається з матеріалів справи суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про дату, час та місце слухання справи за допомогою СМС-повідомлень. У зв'язку з неявкою останнього до суду справу було розглянуто місцевим судом на підставі ч.1 ст.268 КУпАП у відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.
Натомість ОСОБА_1 не з'явився і в судове засідання суду апеляційної інстанції, при цьому жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - не подавав, тому суд позбавлений можливості безпосередньо заслухати доводи апелянта, а тому його твердження про те, що його покази можуть суттєво вплинути на рішення суду є безпідставними.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі та положень КУпАП, які він тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд зробив висновок, що доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО