Провадження № 22-ц/803/10215/25 Справа № 204/9276/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Книш А.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - Банк подало позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитом у розмірі 40 786,76грн.
Існування таких вимог Банк пов'язував із тим, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 16 березня 2012року. 24 лютого 2021року відповідач ознайомилась з умовами кредитування та підписала власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000грн, 75 000грн (п.1.2. Договору); Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 42,0%, 40,8% (п.1.3 Договору).
Відповідачка користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка має заборгованість у розмірі 40 786,76грн, яка складається з наступного: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 33 342,82грн; - заборгованість за простроченими відсотками - 7 443,94грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 березня 2012року, яка виникла станом на 25 серпня 2024року та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 33 342,82грн. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
12 вересня 2025року АТ КБ «ПриватБанк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025року.
В апеляційній скарзі Банк висловив вимогу про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками з ухваленням нового в цій частині про задоволення позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд не звернув уваги на те, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між позичальником та банком кредитний договір; та суд не врахував, що відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та ознайомившись і скріпивши своїм підписом Паспорт споживчого кредиту погодився з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. Обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані.
Також заявник стверджував про те, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останнім своїх зобов'язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
19 листопада 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025року та справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
16 березня 2012року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000,00грн на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.23).
24 лютого 2021року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання послуг (а.с.24-33).
Заявою передбачені наступні умови: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000грн, 75 000грн (п.1.2. Договору); Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 42,0%, 40,8% (п.1.3 Договору); Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту відсотків річних: 84%, 81,6% (п.1.5 Договору).
Також, 12 квітня2021року відповідачка ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені аналогічні умови кредитування.
16 березня 2012рокувідповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшувався до 33 850,00грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та випискою по рахунку.
Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачка отримала згідно довідки про видані картки кредитну картку № НОМЕР_1 строк дії - 06/15 тип - Універсальна, востаннє відповідачка отримала картку № НОМЕР_2 24 лютого 2021року, термін дії якої - 09/24 (а.с.22).
Відповідачка після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.
Банківська виписка за період з 16 березня 2012року по 03 вересня 2024року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 користувалась вищевказаними картками Банку, витрачала кошти на придбання товарів, переказувала кошти на інші рахунки та здійснювала поповнення картки тощо (а.с.68-76).
Згідно з наданим банком розрахунком, за вказаним кредитним договором заборгованість відповідачки станом на 25 серпня 2024року становить 40 786,76грн, яка складається з: - заборгованість за простроченим тілом кредиту - 33 342,82грн; - заборгованість за простроченими відсотками - 7 443,94грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками - тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, які задоволені, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачкою не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була би погоджена позичальником та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив, що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору щодо процентів.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи щодо вимог, в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства /стаття 526 ЦК України/.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором що малася в Заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку від 24 лютого 2021року та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в яких умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його підпис.
Розроблені Банком умови договору приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена.
Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів.
За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг вірні висновки суду з приводу того, що такі Умови та Правила не були частиною договору.
Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.
Заразом, підтверджені обставини та дії позичальниці щодо погодження останньою з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах. Вираження волі позичальниці відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Заяві від 24 лютого 2021року та в Паспорті споживчого кредиту.
В Заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24 лютого 2021року, яка містить підпис відповідачки ОСОБА_1 , зазначено базовий розмір процентів 42,00% і 40,80% річних. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту складає 84,00% і 81,60% річних.
Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,00001% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 42,00%, 40,08% і 36,00% річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 84,00%, 81,60% і 72,00% річних; та вказаний документ містить дату 12 квітня 2021року і підпис ОСОБА_1 .
Отже, умови кредитування щодо сплати відсотків передбачені безпосередньо в Заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг та Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписані відповідачем.
Підписанням Заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24 лютого 2021року та Паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідачка підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідачка тривалий час вносила плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Вираження волі позичальника відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Паспорті споживчого кредиту.
Зміст зобов'язання в наведених Заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24 лютого 2021року та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяви, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальниці з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилась з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені Заява позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24 лютого 2021року і Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстави для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції.
Суд першої інстанції не відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 24 лютого 2021року і Паспорту споживчого кредиту, та помилково вважав, що зазначені документальні докази не впливають на правові висновки у даній справі щодо обґрунтованості вимог Банку про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними грошима в розмірі наведеному в розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено здійснені з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7 443,94грн. В решті рішення суду не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції та законність і обґрунтованість рішення суду не перевірялась.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції частково скасувати із ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про фактично повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2 422,40грн + 3 633,60грн = 6 056,00грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 серпня 2025року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та в частині стягнення судового збору - скасувати.
Задовольнити позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частиністягнення заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за Кредитним договором №б/н від 16 березня 2012року в розмірі 7 443,94грн та судовий збір в розмірі 6 056,00грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025року.
Судді: