Провадження № 22-ц/803/9404/25 Справа № 208/2955/25 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»
на рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я , -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам'янського з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 13 лютого 2012 року по 08 червня 2017 року та з 13 березня 2019 року працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 21 квітня 2017 року та актом № 26 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 21 квітня 2017 року.
Пунктом 3 акту форми Н-5 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направились на ПК 185 похилу блоку №10, де були заскладовані елементи арочного кріплення КШПУ 20,3. О 20 год. 45 хв. вони прибули на ПК 185 і почали виймати стійку кріплення КШПУ 20,3 із за складованої «пачки» кріплення КШПУ 20,3. О 21 год. 00 хв. вони витягнули стійку кріплення КШПУ 20,3 і почали її розвертати на виробці. Під час розвороту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 поклали один кінець стійки кріплення КШПУ 20,3 на трубопровід стислого повітря 150 мм у місці з'єднання труб, яке фіксується кріпленням «БС», а другий кінець стійки почали розвертати по виробці. Під час переміщення стійки кріплення КШПУ 20,3 кінцем стійки, який був розташований на трубопроводі, вибило стопорний клин кріплення «БС». В результаті цього сталася розстиковка труб 150 мм трубопроводу стислого повітря під тиском 6 Атм. ОСОБА_1 , який знаходився безпосередньо у місці розстиковки труб струменем стислого повітря був збитий з ніг і впав на підошву виробки.
Як зазначено в п. 6 акту форми Н-5, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
Відповідно до п. 9 акту форми Н-1, позивачу було встановлено діагноз: комбінована травма: баротравма (повітря високого тиску) - імпрегнація шкірних покровів грудної клітини справа, поперекової області справа, обох рук, шиї, вугільним пилом. Забій грудної клітини поперекової області, шиї справа. Травматична цирвикоалгія.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 грудня 2019 року серії 12 ААА № 087833 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 10%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 17 грудня 2020 року серії 12 ААА № 093477 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 лютого 2023 року серії 12 ААА № 120218 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%.
Позивач зазначав, що у зв'язку з вказаною виробничою травмою порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання виробничої травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Окрім того, внаслідок виробничої травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
Все це постійно та негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ці набуті, внаслідок виробничих травм, вади нагадують про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
У зв'язку з чим просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві суму грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд змінити рішення суду, стягнувши з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, вважав, що сума у 100 000,00 грн буде справедливою компенсацією спричиненої йому моральної шкоди.
У поданій апеляційній скарзі ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
У відзиві ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 13 лютого 2012 року по 08 червня 2017 року та з 13 березня 2019 року працював на різних посада у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».
Згідно акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 21 квітня 2017 року та акту № 26 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 21 квітня 2017 року з позивачем стався нещасний випадок за наступних обставин: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направились на ПК 185 похилу блоку №10, де були заскладовані елементи арочного кріплення КШПУ 20,3. О 20 год. 45 хв. вони прибули на ПК 185 і почали виймати стійку кріплення КШПУ 20,3 із за складованої «пачки» кріплення КШПУ 20,3. О 21 год. 00 хв. вони витягнули стійку кріплення КШПУ 20,3 і почали іі розвертати на виробці. Під час розвороту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 поклали один кінець стійки кріплення КШПУ 20,3 на трубопровід стислого повітря 150 мм у місці з'єднання труб, яке фіксується кріпленням «БС», а другий кінець стійки почали розвертати по виробці. Під час переміщення стійки кріплення КШПУ 20,3 кінцем стійки, який був розташований на трубопроводі, вибило стопорний клин кріплення «БС». В результаті цього сталася розстиковка труб 150 мм трубопроводу стислого повітря під тиском 6 Атм. ОСОБА_1 , який знаходився безпосередньо у місці розстиковки труб струменем стислого повітря був збитий з ніг і впав на підошву виробки.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 грудня 2019 року серії 12 ААА № 087833 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 10%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 17 грудня 2020 року серії 12 ААА № 093477 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 лютого 2023 року серії 12 ААА № 120218 позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 10%.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1270/189 позивач має скарги на біль в області грудної клітки ззаду і справу, поперекової області справа, шиї ззаду, обох рук, наявність ран і забоїв в цих областях, слабості, запаморочення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отримання виробничої травми позивач втратив 10 % професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що виробнича травма призвела до кардинальних негативних змін його життя, порушила його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 30 000,00 грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації.
Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Враховуючи наведене, а також те, що нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, з позивачем стався під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано, є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами.
Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Таким чином, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн., присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках.
Крім того, враховано ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 10 %, яка встановлена йому висновком МСЕК, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 25 листопада 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
М.О. Макаров