Провадження № 33/803/2972/25 Справа № 213/4933/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
21 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника адвоката Хараїм О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Хараїм О.В., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, звільнено від сплати судового збору, -
постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 12 вересня 2025 року о 00:16 год по вул. Миколи Міхновського, 1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області керував транспортним засобом Шкода Октавіа, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager 6820 ARNК-0079, що підтверджується тестом № 1618. Результат огляду становить 1,85 ‰. З результатами огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 погодився, підписавши відповідний акт. Під час проведення огляду поліцейські застосовували технічні засоби відеозапису (БК 475852, 475223).
На зазначену постанову захисник адвокат Хараїм О.В., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити або застосувати положення ст. 69 КК України та застосувати стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідно до даних інструкції газоаналізатор Драгер, калібрування зазначеного приладу здійснюється кожні 6 місяців, як вбачається з чеку Драгер калібрування було здійснене 25.11.2024 року, тобто на день проведення огляду ОСОБА_1 12.09.2025 року пройшло більше 6 місяців, що викликає сумнів у достовірності результатів. Отже, роздруківка є недопустимим доказом, а огляд особи з використанням даного приладу Драгер є недійсним.
Зауважує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, отже огляд останнього проведений не уповноваженою особою, а тому є недійсним.
Стверджує, що рапорт також не є доказом у справі, а належить до внутрішніх документів МВС України, правова позиція викладена у рішенні Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 року та є обов'язковим для застосування, вказаним обставинам судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.
Зауважує, що в порушення норм Інструкції в матеріалах справи відсутнє направлення до закладу охорони здоров'я на проведення огляду водія, яке б містило дані, що ОСОБА_1 з ним ознайомився та йому вручений під підпис. При цьому, сам факт наявності в матеріалах справи направлення, свідчить про те, що ОСОБА_1 був не згоден з проведеними результатами огляду.
Наголошує, що наявна в матеріалах справи картка обліку адміністративного правопорушення не може бути визнана судом як допустимий доказ, оскільки не містить підпису уповноваженої особи, яка її сформувала, що суперечить вимогам до оформлення документів.
Посилається на принципи індивідуалізації покарання, зазначає, що процесуальні норми КУпАП кореспондуються з процесуальними нормами КПК України, якими визначені підстави призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією статті. Вказує, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, відзначений почесним нагрудним знаком «Хрест військова честь». Права керування транспортним засобом ОСОБА_1 необхідне для виконання обов'язків військової служби. Вказує, що є всі підстави для застосування аналогії закону, зокрема положень ст. 69 КК України.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю захисника адвоката Хараїм О.В.
Заслухавши захисника адвоката Хараїм О.В., вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за ознакою за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451099 від 12 вересня 2025 року; направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 12 вересня 2025 року; роздруківкою тестування на алкоголь газоаналізатора; рапортом поліцейського та відеозаписом поліцейських.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що відеозапис поліцейських, відповідає критеріям допустимих доказів, має логічний та послідовний перебіг подій, відповідно до якого можливо відтворити фактичні обставини за участю ОСОБА_1 .
Досліджені матеріали справи беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що між іншим не заперечується стороною захисту та перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з цим, факт керування транспортним засобом, підтверджується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого, поліцейські слідували за транспортним засобом Шкода Октавія, державний номерний знак НОМЕР_2 , після вимоги про зупинку за допомогою проблискових маячків, останній зупинився. В подальшому, поліцейський наголосив, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та останньому запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу на що останній погодився. Після проходження огляду, що зафіксовано на відеозаписі поліцейських виявлено результат 1,85 ‰, що вказує на перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. На запитання поліцейського водій відповів, що з результатом згоден, вказаний факт порушення ПДР України зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення.
Під час перевірки доводів сторони захисту про недопустимість результатів огляду за допомогою газоаналізатора Drager, апеляційний суд наголошує, що газоаналізатори Drager Alcotest є засобами вимірювальної техніки медичного призначення та потребують внесення у Державний реєстр засобів вимірювальної техніки, а також регулярної повірки (калібрування). Використання «Газоаналізаторів Drager Alcotest», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умови додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують правильність результатів вимірювання.
Також, відповідно до відомостей державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, до переліку дозволених для застосування на території України медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alcotest» виробництва Drager Safety AG & Co. KGaA (Німеччина), свідоцтво про державну реєстрацію 14455/2014 належить, крім інших газоаналізатор Drager Alcotest 6820.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки. Калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить один рік.
У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор «Drager «Alcotest 6820». На офіційному сайті ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров'я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців.
Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Як вбачається з роздрукованого результату приладу «Алкотест 6820», останнє калібрування вищевказаного приладу проводилось 25.11.2024 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння 12.09.2025 року, тобто до закінчення необхідного річного терміну повторної повірки та калібрування приладу «Алкотест 6820». Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними.
З огляду на викладене доводи захисника в цій частині є неспроможними, крім того посилання в апеляційній скарзі на інструкцію до газоаналізатора, в якій зазначено про необхідність калібрування кожні 6 місяців є формальним, оскільки в тому ж розділі інструкції зазначено, що в залежності від експлуатації приладу можливе збільшення інтервалу між повірками, що окрім іншого відповідає діючому законодавству України, про що наведено вище.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Не вручення направлення ОСОБА_1 не є таким порушенням, яке може бути підставою для визнання доказів недопустимими. Крім того, направлення надається для проходження огляду у закладі охорони здоров'я, в даному випадку ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та погодився з його результатами, а тому підстав для направлення до медичного закладу не було, отже вручення водієві направлення на проходження огляду в конкретному випадку не вимагалось.
Твердження захисника, що наявність в матеріалах справи направлення свідчить про непогодження ОСОБА_1 із результатами огляду є хибними, оскільки відповідно до відеозапису поліцейських водій беззаперечно висловив своє волевиявлення щодо згоди із встановленим результатом, крім того під час складання протоколу про адміністративне правопорушення жодних заперечень не надав. Поліцейськими дотримано вимогу складання направлення, однак вручення водієві необхідності не було.
Доводи апеляційної скарги, що картка адміністративного правопорушення не підписана посадовою особою, яка її склала жодним чином не впливає на фактичні обставини та доведеність вини ОСОБА_1 .
Так, відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції «з оформлення уповноваженими посадовими особами ДСНС матеріалів про адміністративні правопорушення» 22 серпня 2016 р. за № 1162/29292 за кожним випадком складання протоколу та/або винесення постанови заводиться окрема справа про адміністративне правопорушення та заповнюється картка обліку правопорушення. Зразок титульного аркуша справи про адміністративне правопорушення наведений у додатку 12 до цієї Інструкції. Форма картки обліку адміністративного правопорушення наведена в додатку 13 до цієї Інструкції.
Аналізуючи вказані вимоги апеляційний зауважує, що вимоги інструкції не зобов'язують наявність особистого підпису посадової особи, крім того в разі складання картки про адміністративне правопорушення в електронному виді.
На переконання апеляційного суду складання вказаної картки відноситься до оформлення матеріалів та не може доданим чином спростовувати наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, якщо така доведена наявними доказами.
Доводи захисника, що рапорт поліцейського не є доказом у справі, є неспроможними, оскільки рапортом зафіксований певний перебіг подій, учасником яких був працівник патрульної поліції, отже сам по собі рапорт не може слугувати доказом вини особи, однак лише в сукупності з іншими доказами у справі, підтверджує певні фактичні обставини, які мають значення для встановлення істини у справі.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимог ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
Сторона захисту посилається на порушення порядку проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 є спеціальним суб'єктом, однак вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, відповідно до ст. 266КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.ґ
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.ґ
Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у заборонених місцях у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП не залежно від його статусу та місця роботи, оскільки суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є саме водій.
Факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та відповідно протокол складено саме за ст. 130 КУпАП, як на водія, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Вивчивши доводи апеляційної скарги щодо застосування адміністративного стягнення, яке є більш м'яким ніж передбачено санкцією статті, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Апеляційний суд приходить висновку, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
У діючому КУпАП питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини у даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.
Більше того, законодавцем окремо передбачено неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність.
Водночас апеляційний суд зауважує, що посилання апелянта на можливість застосування ст. 69 КК України за аналогією закону суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, відповідно до якої законодавцем чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Наведені апелянтом позитивні відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ, не є беззаперечною підставою для задоволення апеляційних вимог за відсутності такої правової можливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху із використанням засобів підвищеної небезпеки.
Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним і відповідає санкції вказаної вище частини статті КУпАП.
Відтак суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом'якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині не визначення останньому такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається захисник.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Хараїм О.В., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Хараїм О.В., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА