Провадження № 33/803/3000/25 Справа № 177/2732/25 Суддя у 1-й інстанції - Лященко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
21 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Ільчука Д.Ю., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року встановлено, що відповідно до протоколу ЕПР1 № 453609 від 14.09.2025, 14.09.2025 о 12 год. 50 хв., в Дніпропетровській області, Криворізькому районі, с. Вільне, Кіровоградське шосе біля буд. 7, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом ALCOTEST Drager 7510 тест № 507, результат якого склав 2,06 проміле, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Ільчук Д.Ю., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що інспектором поліції не дотримано вимоги відповідної Інструкції що проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Заважує, що направлення на огляд у медичному закладі ОСОБА_1 не видавали.
Наголошує на порушенні вимог складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі не зазначені підстави зупинки, не надано докази на підтвердження цього факту та правомірності таких дій. Крім того, не надано довідку щодо найменування технічного засобу, яким здійснювався відеозапис.
Вказує, що в порушення вимог ст. 266 КУпАП огляд проведений за відсутності двох свідків.
ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ільчука Д.Ю. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Криворізького районного суду Дніпропетровської області, не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу про адміністративне апеляційним судом досліджені докази, які додані надані на підтвердження вини ОСОБА_1 , зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453609 від 14.09.2025 року; направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до медичного закладу від 14.09.2025, в якому також зафіксовані виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, огляд не проведено у зв'язку з відмовою; тестуванням на стан алкогольного сп'яніння, який проводився із застосуванням газоаналізатора Alcotest 7510 (прилад ARHD - 0035), результат якого склав 2,06 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проведено, акт про відмову підписаний ОСОБА_1 ; роз'яснення про відсторонення від права керування транспортним засобом від 14.09.2025; відеозапис долученим до матеріалів справи.
Так, ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом досліджено відеозапис поліцейських, відповідно до якого зафіксовано рух автомобіля Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , під час спілкування із водієм ОСОБА_1 поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер. ОСОБА_1 погодився на пропозицію поліцейського та за результатами проведеного огляду встановлено результат 2,06‰. Поліцейський наголосив, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, на що водій емоційно заперечив та повідомив, що він тверезий. Однак поліцейськими вказані зауваження водія не прийняті до уваги та останні перейшли до складання протоколу про адміністративне правопорушення. В подальшому, під час ознайомлення з протоколом ОСОБА_1 зауважив, що він зовсім не п'яний, на що поліцейський перервав процедуру ознайомлення із протоколом та зазначив, щоб ОСОБА_1 проставив свої підписи.
Згідно з п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 21 Розділу ІІІ вищенаведеної Інструкції Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008р. № 1103) водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Отже, на відміну від обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, працівниками поліції, в порушення вищенаведених вимог Закону, не запропоновано пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я, після непогодження ОСОБА_1 із встановленими результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Апеляційний суд зауважує, що наявність заперечень ОСОБА_1 щодо результату огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, як після проведення такого огляду, так і під час ознайомлення із текстом протоколу, вказує на те, що водій транспортного засобу повністю не погоджувався з із виявленим результатом та вказував, що не перебуває в стані сп'яніння, що в свою чергу слугувало обов'язком для працівників поліції запропонувати пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи, що поліцейський не дотримався встановленого порядку огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, такий огляд є недійсним.
Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Отже, апеляційним судом встановлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
За наведених вище обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
апеляційну скаргу захисника адвоката Ільчука Д.Ю., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА