Провадження № 33/803/2953/25 Справа № 932/1035/25 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
25 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Ігнатова Є.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ігнатова Є.Є. на постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Згідно постанови, 22.12.2024 року близько 09 год 44 хв., за адресою м. Костянтинівка, проспект Свободи, 161 водій ОСОБА_1 керував т.з. Honda HR-V н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager A6810, та у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Ігнатов Є.Є. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки повний текст постанови він отримав лише 17.10.2025 року. Вказує, що долучений до протоколу відеозапис не може бути визнаний належним і допустимим доказом, оскільки є неповним та небезперервним, а також не містить фіксації всіх подій. Зауважує, що відеозаписом не зафіксовано ознак алкогольного сп'яніння. Звертає увагу на порушення порядку та процедури огляду. До матеріалів справи долучено довідку про повторність вчинення адміністративного правопорушення складену на ім'я іншої особи, яка не має жодного відношення до події. На його думку, матеріали справи не містять доказів, щоб поза розумним сумнівом стверджувати вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Крім того, просив суд, у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому діянні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 202443 від 22.12.2024 року, згідно якого 22.12.2024 року о 09:44:00 у м. Костянтинівка пр. Свободи, 161, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Honda HR-V н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager A6810, та у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Honda HR-V н.з. НОМЕР_1 та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі.
Рапортом інспектора від 22.12.2024 року, згідно якого під час дії комендантської години було зупинено транспортний засіб Honda HR-V н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , від якого було чутно запах алкоголю. На пропозицію пройти огляд на місці зупинки або проїхати до медичного закладу водій відмовився.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозапису не зафіксовано ознак сп'яніння на увагу не заслуговують, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.
Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив його про те, що від нього чутно запах алкоголю та запропонував пройти огляд для визначення стану сп'яніння.
Доводи захисника про відсутність у матеріалах справи акту огляду та направлення до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на увагу не заслуговують, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу.
Огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з його відмовою, тому акт огляду не складався.
Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.
Доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду, так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем і у працівників поліції відсутні повноваження на проведення огляду військовослужбовців, не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортними засобами.
Доводи захисника про долучення до матеріалів справи довідки про повторність вчинення адміністративного правопорушення складену на ім'я іншої особи, також не заслуговують на увагу, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо клопотання про можливість призначення ОСОБА_1 більш м'якого стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає, що вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити захиснику Ігнатову Є.Є. строк на апеляційне оскарження постанови судді.
Апеляційну скаргу захисника Ігнатова Є.Є. залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя